На межі
Чи потребує аудиторія, розпорошена між окупованими та підконтрольними територіями України, своїх регіональних медіа? Інсайти від Active Group, DII Ukraine та Кластеру релокованих медіа
Компанія Active Group спільно з DII Ukraine та Кластером релокованих медіа 6 жовтня 2025 року опитали людей, які змінили місце проживання після 2014 року або після повномасштабного вторгнення 2022 року. Розгляньмо результати опитування, які розкривають взаємодію медіа з цією аудиторією та їхню спроможність утримувати цей зв’язок навіть після окупації чи руйнування рідного міста.
Методологія
Тип: кількісне дослідження.
Метод збору: онлайн-анкетування у панелі SunFlowerSociology.
Респонденти: громадяни України від 18 років, що змінили місце проживання після 2014-го або після 2022-го. 55,9% опитаних змінили місце проживання з лютого 2022 року й залишаються на новому місці. Водночас 44,1% розповіли, що виїжджали, але повернулися. 59,3% респондентів оформили статус внутрішньо переміщених осіб.
Розмір вибірки: 600 респондентів.
Статистична похибка при довірчій ймовірності 95%: від ±2,39% до ±4% залежно від відсотка відповідей.
Джерела новин для ВПО
Дослідники виявили цікаву особливість сприйняття медіа:
Коли респондентів просили пригадати, які регіональні чи локальні медіа вони споживали до 2014 року або перед початком повномасштабного вторгнення, більшість насамперед називала національні телеканали та великі онлайн-видання
При цьому у відповідях з’являлися й медіа, які на той час ще не існували. Це свідчить про зміну відчуття часу: у пам’яті людей останні роки накладаються один на одного, а досвід медіаспоживання сприймається як єдиний потік. До того ж люди мислять категоріями великих брендів, тож локальні ресурси не завжди спливають як «перше джерело» навіть для місцевих новин.
Чому довіряють регіональним медіа?
57,6% опитаних читали/дивились/слухали основне медіа щоденно. 22,3% робили це кілька разів на тиждень, 15,1% – час від часу протягом місяця, а 5,1% – раз на тиждень.
Після повномасштабного вторгнення 53,7% респондентів стали частіше звертатися до регіональних медіа. А от 24,3% стали читати їх значно чи трохи рідше.
68,7% респондентів довіряли інформації від регіональних медіа, а 18,2% — ні чи скоріше ні. Чому ж довіряли?
Збіг інформації з іншими незалежними джерелами — 40,1%.
Покликання на офіційні джерела та документи — 33,4%.
Об’єктивність та збалансованість подачі матеріалів — 22,1%.
Авторитет та репутація медіа — 22,2%.
Досвід попереднього користування — 22%.
Відомі та перевірені журналісти/експерти — 21,4%.
Відсутність маніпуляцій та пропаганди — 19,2%.
54,5% респондентів продовжили слідкувати за роботою регіональних видань навіть у складних умовах.
Припинення діяльності регіональних медіа
38,1% респондентів повідомили, що регіональні медіа з їхнього списку вподобань припиняли роботу. Як люди це сприймають?
Як стимул шукати нові, надійніші джерела — 18,8%.
Як вимушений і зрозумілий крок у воєнних умовах — 18,6%.
Як тимчасове явище, яке можна пережити — 14,5%.
Як втрату важливого джерела — 13,6%.
Як загрозу інформаційній безпеці громади — 11,9%.
Байдуже — 10,5%.
Як прояв слабкості медіа — 7,1%.
Водночас 53,2% опитаних взагалі не готові донатити регіональним медіа. Охочих робити це регулярно лише 2,4%, а одноразово чи за потреби 16,4%. 13,8% готові донатити при спеціальних кампаніях.
Новини з окупації: яким джерелам можна довіряти
Респонденти, які цікавляться життям на тимчасово окупованих територіях, довіряють насамперед інформації від друзів і рідних, а також YouTube та Facebook.
Люди вважають найбезпечнішими такі способи спілкування з рідними на окупованих територіях:
Telegram — 29,5%.
WhatsApp — 28,8%.
Signal — 22,9%.
Телефонні дзвінки (якщо є зв’язок) — 16,3%.
Знайомі-посередники поза межами ТОТ — 16,3%.
Електронна пошта — 6,2%.
MAX — 0,6%.
Чи варто медіа й далі працювати на ТОТ
Респонденти, які підтримують продовження роботи редакцій на окупованих територіях, наводять такі аргументи:
Право на інформацію. Люди мають знати, що відбувається, й мати достовірну альтернативу пропаганді.
Підтримка населення в окупації. Медіа виступає зв’язком з рідним домом, підтримкою ідентичності, дає відчуття, що про них не забули.
Інформування ВПО та діаспори. Переселенці й ті, хто виїхав, хочуть знати, що відбувається вдома.
Професійність журналістики. Медіа знає місцеві реалії, журналісти мають досвід і довіру. Це їхня робота та обов’язок.
Ті, хто виступає за припинення роботи на ТОТ, наводять такі аргументи:
Небезпека для команди. Продовження роботи загрожує життю редакторів. Їхнє життя дорожче за будь-який героїзм. Робота можлива лише анонімно або за межами окупації.
Цензура та пропаганда. Окупанти змушуватимуть співпрацювати, заборонятимуть адекватне висвітлення подій. Медіа втратить незалежність.
Недостовірність інформації. Редакції, які перебувають далеко від місця, не зможуть надавати правдиву й оперативну інформацію.