Етап випробування
Як українські медійники впроваджують штучний інтелект: результати опитувань Нацради й DW Academy
У червні-липні 2025 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення провела моніторинг впровадження штучного інтелекту в роботу медіа. Результати опублікували на початку жовтня. У вересні DW Akademie опублікувала дослідження Mapping Ukrainian media outlets AI use, присвячене практикам і викликам упровадження ШІ серед незалежних регіональних редакцій.
Порівняймо результати й висновки обох опитувань, аби побачити, наскільки корисним помічником для редакцій уже є штучний інтелект.
Методологія та вибірка
В опитуванні Нацради взяли участь 343 представники медіа із 20 областей України. Понад половину з них представляли друковані видання, інші — онлайн- та аудіовізуальні медіа.
DW Akademie провели глибинні інтерв’ю з понад 20 незалежними редакціями, роблячи акцент на ранніх експериментаторів серед регіональних медіа зі всієї України. Також спілкувалися з ШІ-експертами та вивчали відкриті джерела.
Скільки українських медіа впровадили ШІ
41,86% опитаних Нацрадою медіа вже використовують ШІ-інструменти. Половина учасників опитування (50,4%) не застосовують такі технології, ще 7,85% не визначилися. У Нацраді вважають: невизначеність часто пов’язана не з опором технологіям, а з браком знань про їхні можливості.
Респонденти DW Akademie вже тестували або інтегрували широкий спектр різних інструментів, але вони переважно є загальними, а не розробленими спеціально для використання в медіа або для українського контексту. Утім трапляються власні розробки — наприклад, Raya чи Nikcenter Bot.
Для чого українські медіа використовують штучний інтелект
За Нацрадою, найпоширеніші функції — редагування тексту (25,1%), розшифровка відео/аудіо (23,3%), переклад із розпізнаванням мови (21,3%), генерування журналістського тексту (13,4%). Найменше опитувані використовували ШІ для взаємодії з аудиторією та протидії кіберзагрозам.
DW Akademie виділяє такий вплив ШІ на редакційну роботу:
Автоматизація рутинних завдань (наприклад, транскрипція, переклад, форматування контенту), щоби звільнити час на складні чи творчі завдання.
Покращення якості та дистрибуції контенту завдяки автоматизованому редагуванню, перевірці граматики та покращеній SEO-оптимізації.
Удосконалення дизайну та створення інтерактивного контенту.
Підвищення операційної ефективності та продуктивності.
Які ШІ-інструменти використовують редакції
DW Akademie пише: українські локальні незалежні медіа переважно використовують платні версії ШІ-сервісів від таких великих міжнародних компаній, як OpenAI чи Adobe. Вони приваблюють медійників широкою функціональністю, простотою та надійністю.
ChatGPT: для створення контенту, заголовків для SEO, автоматизації відповідей на електронні листи, редагування тексту, перекладу та генерування ідей.
Canva: ШІ допомагає створити дизайни або підказує, як покращити те, що створив користувач.
Fireflies and Good Tape: для розшифровки аудіо- й відеозаписів з інтерв’ю чи лекцій.
DeepL: для недорогого, але точного масового перекладу текстів.
Midjourney, Adobe Firefly, Leonardo, Ripple Edit, FireCut, and Enhance Speech: для генерування зображень чи відео, монтажу чи покращення якості аудіо й відео.
ElevenLabs: для озвучування матеріалів голосом, згенерованим ШІ з нуля або на основі власних даних, скажімо, когось із репортерів.
“Ми використовуємо такі основні сервіси, такі як ChatGPT, Claude, Gemini, а також додаткові інструменти для транскрипції — GoodTape та інші. Загалом ми використовуємо близько 10 різних механізмів штучного інтелекту. Кожна модель найкраще виконує певні завдання; замість того, щоб перенавчати їх, ми даємо правильне завдання правильній моделі, а потім переглядаємо результат”, — каже Валерій Гармаш, 6262.com.ua.
З іншого боку — поки що дуже обмежене використання українських рішень ШІ, платформ з відкритим кодом або розроблених та налаштованих спеціально під медіа моделей ШІ.
Основні ризики та бар’єри для впровадження штучного інтелекту
Згідно з опитуванням Нацради, медіа бачать проблеми в таких аспектах, як витіснення журналістів із професії (94,75%), ризик поширення дезінформації (94,17%), зниження довіри аудиторії (92,13%).
Постійною проблемою, на яку звертали увагу опитані DW Akademie медіафахівці, є непристосованість інструментів штучного інтелекту до специфічних вимог регіональної журналістики: незнання локального контексту чи нерозуміння діалектів. Те ж саме і з невмінням виконувати певні журналістські завдання: наприклад, складний аналіз законодавства чи документів щодо закупівель або підбір історичного контексту чи формування довідок із об’ємних архівів медіа для нових матеріалів. Ускладнює інтеграцію в редакції й висока вартість ШІ-інструментів та складність у синхронізації різних систем.
Авторське право та приватність даних
В опитуванні Нацради найбільш системною проблемою як для окремих медіа, так і для галузі загалом виявилося порушення авторських прав: 89,24% вважають проблему актуальною для медіа в цілому, а 31,68% оцінюють її як суттєву для власної організації.
Лише 23,6% медіа мають розроблені політики захисту прав інтелектуальної власності при роботі з ШІ, тоді як 37,9% таких політик не мають, а 38,5% не змогли дати чіткої відповіді. Водночас 58,3% респондентів хочуть навчитися використовувати ШІ з дотриманням захисту інтелектуальної власності.
Деякі з опитаних DW Akademie регіональних медійників віддають перевагу приватному використанню ШІ, наприклад, на локальних серверах. Вони зацікавлені у впровадженні локальних LLM, які забезпечують конфіденційність даних і можуть бути натреновані відповідно до регіональних та лінгвістичних потреб.
Водночас багато журналістів, за висновками DW Akademie, не сприймає обмін даними з хост-серверами великих ШІ-сервісів як серйозну проблему, бо вони вже щодня віддають багато своїх даних іншим сервісам на кшталт Gmail, Facebook та подібних сервісів.
Потреба в навчанні та підтримці
У Нацраді кажуть: найбільший попит – на навчання із фактчекінгу, генерування текстів, аналітики аудиторії та кібербезпеки.
DW Akademie зауважують: розробити та впровадити навчальні програми з кібербезпеки та конфіденційності даних, адаптовані до журналістів. У них варто включити практичні сценарії, що ілюструють ризики та демонструють найкращі практики безпечного використання штучного інтелекту.
Підтверджують висновок і в Нацраді: пропонують розробити комплексну програму навчання медіа з використання ШІ та захисту інтелектуальної власності із залученням державних органів, неурядових організацій та експертів.