Для цього листа зібрала кілька свіжих досліджень, аби оглянути різні аспекти українського медіасвіту. Але спершу — запрошу вас поділитися вашими успіхами та приєднатися до добірки продуктів за березень.

Якщо ваше медіа запускало нові продукти (від рубрик на сайті і відеопроєктів до мерчу чи журналу) протягом цього місяця, розкажіть про них у формі до 1 квітня, і я додам у добірку, яка вийде наступного тижня. Дивіться добірку лютого для прикладу.

Де українці помічають рекламу

Сприйняття реклами українцями після чотирьох років повномасштабної війни дослідили у Gradus Research.

Як багато медіаменеджерів певний час і підозрювали, Google і соцмережі перетягнули на себе і значну частину уваги, і заробітки на рекламу. У месенджерах, соцмережах і відеоплатформах рекламу бачили від 30% до 45% опитаних. А от в медіа — 12% на ТБ і в онлайн-медіа, 7% на радіо і 3% в друці. Варто ще й зауважити, що банери на сайті помічає 14%, а рекламу в статтях, відео й постах — 8%.

Що з цим робити? Насамперед розвивати ваші сторінки на платформах і гуртувати довкола них залучену аудиторію. Ви це вже і так робите — але чи там, де увага вашої аудиторії? Це я натякаю на платформи з короткими відео, які активно витісняють (але ще не замінили) інший контент.

А далі — розробляти нативні формати саме для соцмереж і месенджерів і продавати їх: як пакетом із розміщенням на основному сайті чи каналі, так і окремими постами чи social пакетами.

Платформи перемагають в доставці персоналізованої та корисної реклами, а от медіа краще грати в довгу, акцентуючи на brand awareness та впливі на репутацію й довіру до бренду.

👉🏻 Про формати та якості реклами, які відгукуються чи дратують, і як їх використати, читайте тут

Як українці використовують ШІ

Про це — в даних від КМІС та “Детектора медіа” (Індекс медіаграмотності).

Частка тих, хто не користується ШІ, становить приблизно 50-60%. Тих, хто контактує з ШІ хоча б кілька разів на місяць, стає більше рік до року. КМІС побачили за останній рік значний приріст користувачів серед українців віком 30-59 років. За даними Індексу медіаграмотності, 7% опитаних за останній рік платили за сервіси ШІ.

ШІ потроху набирає відсотки як джерело достовірної інформації. 7% тих, хто перевіряє новини на достовірність, звертаються за цим до ШІ. Водночас 38% всіх опитаних повністю чи частково вірять, що ШІ не здатен генерувати й поширювати дезінформацію.

70% опитаних погоджуються (і ще 11% — частково), що виробники медіаконтенту повинні позначати матеріали, створені з використанням штучного інтелекту. Водночас лише 37% опитаних кажуть, що завжди помічають згенеровані ШІ описи чи відповіді, коли гуглять (хоч над AI Overviews є помітна позначка про це). 47% довіряють цим ШІ-підсумкам повністю або частково.

Що з цим робити: прозора політика використання ШІ й відповідні позначки біля контенту все ще сприймаються як знак для довіри. Але чи помічатимуть і дійсно цінуватимуть їх — не можна сказати однозначно, поки в аудиторії таке насторожене й суперечливе ставлення до технології та її продукту. Можливо краще додавати дисклеймер не типу “читайте на свій ризик”, а “так, це ШІ, але обов’язково перевірений, проконтрольований і прокоментований людиною — оце справді знак якості”.

Роль і вплив медіа на українців

В Індексі медіаграмотності чимало цікавого, але сфокусуймося поки на фундаментальному.

Значно менше опитаних, ніж торік, бачать інформування важливою функцією медіа. Зокрема на 17% менше — 24% вважають, що медіа висвітлюють значущі для суспільства події, хоча зросла частка тих, хто бачить у медіа висвітлення саме найсвіжіших новин. Але помітно більше опитаних вважає, що медіа тисне на емоції й пише про те, що вигідно політикам і відомим людям.

Які ж інші ролі мали б відігравати медіа? Зростають запити на “просвітлювати й навчати, давати корисну інформацію” (44% проти 35% 2024-го), “бути платформою для діалогу між державою та суспільством” (41% проти 37%) і “бути майданчиком для дискусій між пересічними людьми” (16% проти 11%). 35% говорять про “транслювати певні цінності, важливі для суспільства та держави”, а 27% про “контролювати владу”.

Найбільше аудиторії (43%) вважає, що медіа працюють в інтересах влади. Зросла частка тих, хто бачить інтереси власників чи інвесторів а також рекламодавців. Лише 14% вважають, що медіа працюють в інтересах читачів, а 19% — суспільства в цілому. Водночас 21% за останній рік робили благодійні внески (донати) на користь будь-яких медіа (але сюди внесли і блогерів, тож медіаспільнот тут може бути менше), 35% рекомендували конкретні ресурси знайомим, друзям і лише 3% платили за доступ до контенту інтернет-видань штибу Forbes та NV.

Що з цим робити: чесно кажучи, через профдеформацію важко до кінця зрозуміти, чому в очах аудиторії медіа мають баги там, де у блогерів і лідерів думок це фіча. Але, якщо говорити про роботу з читачами, то:

• Підтримка медіа як блага або невід’ємної умови функціонування демократичного суспільства, має обмежену аудиторію — небагато відсотків вірять, що медіа відстоюють інтереси суспільства. Тож замість апелювання до абстракцій краще показувати, як ви виконуєте конкретні “роботи” для читача — хтось впливає на чесність і прозорість закупівель у місті (контроль влади), а хтось публікує дискусії довкола проблем у певній галузі культури (майданчик для діалогу).

• Якраз про майданчик для діалогу — ця функція медіа закладена в стандартах (показувати думки різних сторін). І, поруч із функцією хранителя колективної пам’яті може стати цінністю, яку ні блогери, ні ШІ не зможуть реплікувати, бо заточені під 1:1 контакт і ехо-камерність опіній своєї аудиторії. Навчання й користь у цьому розкладі — суперечлива функція, адже блогери й ШІ вже справляються з упакуванням краще. Хіба що ви зможете добувати корисні ексклюзиви. Або — підключити до обміну знаннями спільноту.

На завершення — можливості

Більше грантів, конкурсів, стипендій і премій збираю в закритому каналі для передплатників Монобази. Приєднуйтеся й забирайте свою можливість 🎁

🟪 OGP Transparency Fellowship: п’ятиденна поїздка до Вільнюсу й Риги та тримісячний обмін знаннями з колегами з державних установ, громадського сектору або медіа. Встигніть до 31 березня

🟪 Конкурс ініціатив у сфері прав людини від Освітнього дому прав людини в Чернігові. Серед тем — документування воєнних злочинів і воєнний сторителінг, місцева демократія, підзвітність та участь. Дедлайн 3 квітня, документи за цими зразками треба надіслати на nataliia.novikova@ehrh.org

🟪 «Рубрика» проведе онлайн-зустріч, де поділиться практичним досвідом пошуку партнерів для кроскордонних проєктів (для таких зараз чимало грантів). 2 квітня о 16:00 — реєструйтеся заздалегідь

The European Correspondent в Україні

Після новин про планований запуск консервативного Newsmax і скорочення українського бюро The Washington Post (а до того — трампівську кризу довкола “Голосу Америки” й “Радіо Свобода”) освіжає новина про запуск української редакції пан’європейського видання The European Correspondent (паралельно з іще кількома мовами). Ось чому (крім наявності uk-версії):

• Медіа засноване молодими європейцями, яким бракувало ширшого погляду на європейські справи, ніж могли запропонувати рамки національних видань.

• Воно певний час протрималося на волонтерських зусиллях журналістів із різних куточків Європи. А отримавши дворічний грант, відразу починає думати про те, як житиме після нього.

• Європейці, попри близькість, все ще не так добре знають і розуміють Україну, як хотілося би. Українська редакція працюватиме з темами, які вписуються у ширший європейський контекст, наприклад у питаннях безпеки чи міжнародних відносин, та з людськими історіями, що зроблять наш досвід relatable.

• Українцям з огляду на перспективи пришвидшеного входу в ЄС та співпрацю в обороні та відбудові треба більше знати про Європу — і на рівні інституцій, і на рівні історій із різних її куточків. TEC тепер даватиме це українською — і видання, і аудиторія від цього виграють.

• Ну і насамкінець — не американцями єдиними серед медіа, основою яких є розсилки! Хочу, щоб і у нас з’явилися такі.

Редакторка української версії TEC Олеся Титаренко та співзасновник і шефред Юліус Фінтельманн розповіли “Рівням медіа” більше про видання, його контент і доходи та організацію роботи з мовними редакціями.
👉🏻 Читайте тут

А які перспективи у такого типу медіа на українському ринку — я та інші медіаменеджери, що зокрема працюють із розсилками, прокоментували для Forbes Ukraine

👉🏻 Читайте тут

Більше читачів — більше тих, із ким можна обговорити такі кейси. Переведіть колег на наступний рівень — перешліть їм лінк для підписки на цю розсилку https://www.rivni.media/subscribe

BigTech 🤝 медіа: коротко про нещодавні ШІ-угоди

Нещодавно Meta AI оголосила про партнерство з медіакомпаніями News Corp (Wall Street Journal, New York Post), Le Figaro, Prisa та Süddeutsche Zeitung.

“Коли ви ставите Meta AI запитання, пов’язані з новинами, ви тепер отримуватимете інформацію з різноманітніших джерел контенту. Ви зможете переходити на сайти цих партнерів для отримання додаткової інформації. А партнерам це допоможе охопити нову аудиторію”, — пояснили в компанії.

Здається, на щастя для медіа, тенденція перших двох років проривного розвитку ШІ змінюється. Якщо тоді ШІ-компанії (переважно OpenAI) укладали угоди про використання контенту медіа для навчання моделей, то нещодавні ініціативи мають принести більше уваги (і грошей) видавцям.

Звісно, ми розуміємо, що більшість із цього декларативна. А навіть якщо й ні, то минуть роки, перш ніж система дійсно запрацює на користь видавців. І до того часу багато з них можуть не дожити, втративши і трафік, і заробіток. Але contra spem spero…

Погляньмо, що роблять інші компанії:

🟪 У грудні 2025-го Google оголосила про пілот комерційного партнерства з Der Spiegel, El País, Folha de S. Paulo, Infobae, Kompas, The Guardian, The Times of India, The Washington Examiner та The Washington Post. У лютому до них приєдналося Financial Times. Для них тестують текстові та аудіоогляди на основі ШІ в Google News та інші штуки, які принесли б і дохід від Google, і аудиторію. Від Estadão, Antara, Yonhap та The Associated Press беруть контент для покращення відповідей Gemini.

Тут видно ще одну хорошу тенденцію: увага ШІ-монополістів поступово розширюється на неангломовні ринки. Погана новина в тому, що це все ще великі ринки — до України таким поступом діло дійде не так швидко, як би нам хотілося.

Водночас Google, який своїми ШІ-продуктами в пошуку відтяв у медіа частину трафіку, зараз вивчає можливість дозволити медіа відмовитися від використання свого контенту в оглядах штучного інтелекту без випадіння з пошукової видачі. Колись, крім цього “величезного інженерного проєкту”, мають з’явитися й вимірювання видимості в ШІ-інструментах.

Інший тренд, який зароджується, — маркетплейси. Там видавці, по ідеї, зможуть продавати ШІ-компаніям доступ до свого контенту для конкретних цілей.

🟪 Першим щось схоже зробив Cloudflare торік, впровадивши стандарт pay-per-crawl. Але з останнім оновленням по суті перекреслив в очах видавців свої здобутки, давши можливість скрапити весь сайт через його API.

🟪 У лютому стало відомо, що Amazon розглядає створення маркетплейсу, де видавці могли б ліцензувати контент ШІ-компаніям. А Microsoft тим часом уже анонсувала Publisher Content Marketplace: “Видавці визначають умови ліцензування та використання, тоді як розробники ШІ виявляють та ліцензують контент для конкретних базових сценаріїв”. Кажуть, що працюватимуть із усіма: від великих національних та міжнародних організацій до спеціалізованих медіа та незалежних креаторів. \

Розробляли PCM з The Associated Press, Business Insider Inc, Condé Nast, Hearst Magazines, People Inc, USA TODAY Co. та Vox Media LLC, серед інших. Спочатку тестували на своїх продуктах, тепер дають доступ партнерам, зокрема Yahoo.

Ніхіл Колар, віцепрезидент Microsoft AI, розповів Digiday, що компанія вже веде переговори з європейськими медіа. Розглядають модель, де медіа за потреби приноситиме власні правила ліцензії, а ШІ-компанії платитимуть за demonstrated value.

Що таке оригінальний контент? Meta змінює визначення

Ще в липні минулого року Meta погрожувала тим, хто публікує неоригінальний контент, видаляти акаунти або принаймні позбавляти монетизації й можливості потрапити в рекомендації. Тоді вони дуже узагальнено схарактеризували неоригінальний контент, а от зараз — розписали визначення у своїх політиках.

Отож, що таке оригінальний контент у розумінні Meta?

• Контент, знятий або створений безпосередньо власником профілю чи сторінки. Наприклад, нові епізоди, кліпи або трейлери шоу, опубліковані продюсерами, акторами чи телекомпанією.

• Якщо ролик містить чужий контент, то він вважатиметься оригінальним, якщо основна увага на авторі цього ролика, який додає щось нове — інформацію, аналіз чи покращення сюжету.

• Вибіркове вставлення контенту можливе, якщо це додає ідеї чи підтримує думку — наприклад, історичні паралелі. Імовірно, розумне використання мемів теж сюди підпадатиме.

Що ж тоді є неоригінальним контентом?

• публікація контенту, який вже існує на Facebook або належить іншому автору чи організації;

• незначні зміни в чужому контенті: додавання рамок довкола контенту чи вступу або кінця до відео, логотипів чи водяних знаків, підписів на відео, фонової музики, зміна швидкості, додавання субтитрів;

• озвучування того, що відбувається на екрані, чи відео з реакцією на те, що на екрані, без додаткових коментарів;

• компіляції кліпів без додавання свого коментаря чи нової інформації.

Це не вичерпний список, але вже ставить під питання велику частину вірусного контенту: меми (які часто базуються на шаблонах чи відео без вказання авторства), green screen чи дуети (коли людина коментує скриншоти чи відео), едіти (якраз та сама компіляція уривків із фільмів чи шоу з вирвиоко-переходами між кадрами без жодних коментарів).

Тож, імовірно, доведеться остаточно диференціювати стратегію між TikTok, де все ще працюють шаблони й едіти, й Instagram і Facebook, які хочуть оригінальний контент. Але й оригінальні відео чи використання чужого відео для ілюстрації новин чи історичних тем варто монтувати з обережністю.

Завершимо можливостями

🟣 Онлайн-здибанка «Як ШІ може спростити будні редакції без втрати якості» від медіамережі «Вікно Відновлення» відбудеться 20 березня з 16:00 до 18:00. Реєструйтеся до 10:00 20 березня

🟣 Гранти для регіональних медіа від Fondation Hirondelle: щоб отримати до 3500 швейцарських франків на 10 матеріалів, а також доступ до тренінгів і менторства, подавайтеся до 24 березня

🟣 Конкурс «Честь Професії 2026»: подавайте матеріали від себе чи колег, випущені протягом 2025 року, на котрусь із номінацій до 26 березня

Більше можливостей тут

16 березня почала роботу українська редакція пан’європейського видання The European Correspondent. Видання, засноване трохи більше трьох років тому, співпрацювало за цей час із сотнями журналістів у Європі. Отриманий торік грант від Єврокомісії на 2,16 млн євро дав змогу утримувати штатну команду й вийти за межі англійської мови. Паралельно з українською командою почали роботу редактори французької, італійської, іспанської, польської версій, а до того, наприкінці минулого року запустили версію німецькою.

Який фокус і оптику має The European Correspondent, яку модель фінансування будує й чому для редакції важливо писати як про Україну, так і для української аудиторії, для “Рівнів медіа” розповіли редакторка української версії Олеся Титаренко та співзасновник і шеф-редактор The European Correspondent Юліус Фінтельманн.

Як і про що пише The European Correspondent

Люди й теми

Редакція почала роботу восени 2022 року. Співзасновниками стали Юліус Фінтельманн, Карла Аленбах і Філіпп Крамер. На початку того року вони зрозуміли, що Європі бракує журналістики про весь континент — у національних газетах це знайдеш рідко.

Як розповідає редакція на сайті, філантропи на початку грошей на ідею не давали, але з ентузіазмом відгукнулися журналісти. За два з половиною роки з виданням на волонтерській основі попрацювали понад 340 медійників із різних країн Європи (зокрема й тих, що поза ЄС).

Основні теми, за словами Олесі Титаренко, — європейська політика, соціальні процеси та культура. The European Correspondent має такі тематичні відділи (desks):

• Демократія та права людини.

• Економіка

• Здоров’я.

• Довкілля.

• Культура й життя.

• Енергетика.

• Оборона.

• Агрокультура та їжа.

У кожного з відділів є редактор(ка), що працює з авторами та приймає пітчі від фрилансерів. Також у кожної мовної версії є двоє редакторів(-ок).

Олеся Титаренко пояснює: журналісти з різних країн пропонують свої теми, після чого центральна редакція обирає матеріали, які можуть бути цікавими для ширшої європейської аудиторії. Потім ці тексти перекладають і публікують різні мовні редакції.

“Локальні редакції можуть адаптувати тексти до свого контексту — додавати необхідний бекграунд або пропонувати нові теми. У соцмережах ми також можемо працювати більш гнучко — реагувати на актуальні події та робити контент, пов’язаний з Європою, Україною і ширшими геополітичними процесами”, — додає редакторка.

Платформи

За словами Фінтельманна, TEC має приблизно 76 000 підписників розсилок, а соцмережі охоплюють понад 160 000 осіб. Приблизно 40–45% підписників регулярно відкривають листи. Від авторки: це хороший показник для медіарозсилок. Він говорить, що сформувалося стале ядро аудиторії, якому цікава тематика й подобається формат.

Основна розсилка, як розповідає Титаренко, виходить з понеділка по п’ятницю приблизно о 12:30 за київським часом. Це не підбірка новин за день, а радше аналітичний огляд подій на різні теми, який включає три-п’ять матеріалів із різних куточків Європи. Є також щотижневі розсилки англійською: одна про новини з європейських інституцій, інша — вибрані історії з усього континенту.

На сайті можна побачити останній випуск основної розсилки, попередні теж зберігаються в розділі “Журнал”. Українською будуть і сторінки в соцмережах.

Ще одна фішка The European Correspondent — журналістика даних. У рубриці “Європа в цифрах” можна знайти цікаві візуалізації різних моментів із життя Європи: від меж регіонів і темпу гімнів до енергетичного балансу та розвитку кінематографу.

Структура доходів

• Гранти. З літа 2025-го по літо 2027-го видання забезпечене грантом на 2,16 млн євро від Єврокомісії. На сайті йдеться, що в попередні роки вони отримували невеличкі гранти чи вигравали премії/хакатони — переважно під конкретні проєкти. У майбутньому, писав Фінтельманн у LinkedIn, хочуть брати тільки ті гранти, що відповідатимуть місії.

• Реклама. Нині дохід — у середньому 10 000 - 20 000 євро на місяць, хочуть довести до 30 000. Формати партнерського контенту різні — від живих розмов до дата-журналістики й вертикальних відео.

• Читацька підтримка — найбільша надія TEC на майбутнє. З 2022 по серпень 2025-го залучили понад 102 000 євро. Мета, за словами Фінтельманна, — мати 50 000 євро на місяць на момент закінчення великого гранту.

  

• Платні випуски розсилок, за словами шеф-редактора, медіа не розглядає. Проте 2025-го озвучували плани на друкований продукт за підпискою. 2024-го 1000 примірників першої книги з візуалізаціями даних принесли понад 13 000 євро.

The European Correspondent в Україні

Олеся Титаренко каже: ще до повномасштабного вторгнення, працюючи з іноземними медіа, часто стикалася з тим, що українську тематику розглядали через російську призму або в контексті Росії. Зокрема — і через відсутність українських редакцій чи журналістів.

“Для мене це стало цікавим викликом, — каже вона про роботу в TEC. — Крім того, я тривалий час працювала з міжнародною тематикою, зокрема французькою, тому повернутися до роботи з європейським контекстом було для мене цілком природно”.

Титаренко та інша редакторка Тетяна Забаштанська відповідатимуть за переклад і адаптацію матеріалів і контент у соцмережах. Україну висвітлюватимуть кореспонденти Катерина Фарбар та Джозеф Рош

“Ми працюємо як із політичними та соціальними темами — особливо коли вони вписуються у ширший європейський контекст, наприклад у питаннях безпеки чи міжнародних відносин, — так і з людськими історіями, які дозволяють показати події через досвід людей. Війна та пов’язані з нею теми, безумовно, залишаються у фокусі”, — пояснює редакторка.

Фінтельманн каже: у TEC уже є читачі з України, але хочуть значно більше. Титаренко озвучує як мету десятки тисяч читачів. “Ідея [роботи української редакції] в тому, щоб українці могли читати про інші країни Європи українською мовою і краще розуміти, що відбувається на континенті. Водночас серед потенційних читачів можуть бути і європейці, які знають або вивчають українську мову”, — пояснює вона.

Реклами в українській, як і в інших нових мовних версіях, які запускаються 16 березня, немає, проте з часом вона може з’явитися.

Методологія

• Метод: самозаповнення анкети у мобільному додатку Gradus.

• Цільова аудиторія: чоловіки та жінки віком 18–60 років, що мешкають у містах із населенням понад 50 000 осіб — без тимчасово окупованих територій та зон активних бойових дій.

• Вибірка: 1000 результативних інтерв’ю.

• Період опитування: 13–16 лютого 2026 року.

Де українці бачать рекламу: топ каналів 2026

Месенджери та соціальні мережі й окремо відеоплатформи — головні рекламні майданчики для українців навіть під час блекаутів: рекламу там бачать від 30% до 45%. А от у реклами в медіа набагато слабша видимість:

• телебачення — 12%, цифрове телебачення — 9%;

• онлайн-медіа та новинні сайти — 12%;

• радіо — 7%, друковані медіа — лише 3%.

Молодь найчастіше звертає увагу на рекламу і онлайн, і офлайн — як в магазинах, так і на вулиці. Реклама на традиційному телебаченні найкраще “влучає” в старші категорії, а в онлайн-медіа — в молодші. Це в цілому схоже на тенденції медіаспоживання.

Що привертає увагу в рекламі: знижки, корисність, короткі меседжі

Виграє практична та економічна цінність — особливо серед молоді. Важлива й актуальність реклами, зрозумілий і влучний меседж. Відгуки, попри поширене переконання, в рекламі менш важливі для респондентів.

• Знижки, акції, вигідні пропозиції — 37% (серед молоді 18–24 років — 47%).

• Практична користь — 29%.

• Коротке і зрозуміле повідомлення — 29%.

• Актуальна реклама в момент перегляду — 26%.

• Новий продукт або нова інформація — 20%.

• Красива картинка або відео — 15%.

• Відгуки або поради інших людей — 13%.

• Соціальні теми або допомога суспільству — 12%.

• Дружній та щирий стиль бренду — 10% (серед старшого покоління — 25%).

• 14% зізнаються, що взагалі не звертають уваги на рекламу.

Як українці ставляться до реклами під час війни

Опитані українці переважно ігнорують (29%) або вибірково сприймають рекламні оголошення, які вважають корисними (25%). Проте лише 12% заявили, що реклама допомогла їм знайти потрібні товари чи послуги. А 15% дратуються від агресивної реклами.

Респонденти також зауважили, що реклама має бути ненав’язливою (18%) і з дружнім, людяним тоном (12%).

Які формати реклами найкраще сприймають українці 2026 року

Короткий та динамічний контент — поза конкуренцією:

• Короткі відео — 33%.

• Повідомлення в месенджерах — 20%.

• Сториз — 15%.

• Інтерактивна реклама (опитування, тести, клікабельні елементи) — 14%.

На банери на сайтах реагують лише 14%, а в статтях, відео чи постах — 8%. Не краща ситуація і з рекламою у інфлюенсерів — 12%.

Помітна регіональна різниця: мешканці Києва більш відкриті до всіх форматів, тоді як регіони орієнтуються на традиційні підходи. Але майже кожен п’ятий (18%) не сприймає рекламу в жодному вигляді.

Що це означає для реклами в медіа

І загальні тенденції медіаспоживання, і сприйняття реклами свідчать, що медіа мають меншу частку уваги, ніж соцмережі. Але це не означає, що від реклами як джерела доходу треба відмовитися.

🟣 Адаптуйте її до майданчиків, де ви присутні, а не лише до вашого сайту. Це означає розуміти особливості споживання, подачі контенту й найголовніше — з якою метою аудиторія приходить на платформу. Чого там очікує. І як інтегрувати туди рекламодавця так, аби не викликати відторгнення.

🟣 Відео має бути якщо не центральною, то вагомою частиною вашої контент-пропозиції — і органічної, і як формату реклами для клієнтів. Якщо ви будете робити тільки відео з рекламою, аудиторія не дивитиметься вас, бо органічного контенту чекати не варто. Тож спершу — розвинути цінну і ціннісну присутність медіабренду, а потім долучати рекламодавців.

🟣 Шукайте можливості інтегрувати рекламу в офлайн-простори й особисте спілкування з аудиторією. Водночас тут дуже легко порушити і втратити довіру, тож сумісність із рекламодавцем і релевантність його пропозиції вашій аудиторії набуває ще більше значення.

🟣 Економте час і когнітивний ресурс вашої аудиторії: чіткі та зрозумілі меседжі, які можна зчитати навіть за умови швидкого ознайомлення. Не відкладайте ключове повідомлення на кінець довгого сторителінгу — ця тактика вже давно в минулому.

Скільки жінок у медіа?

Експертки й героїні

За даними ІМІ, за 13 років моніторингу частка жінок у медіаконтенті коливалася в межах 13–30%. У лютому 2026-го частка експерток у національних медіа становила 21%, а героїнь зросла із 16,5 до 26% — переважно завдяки збільшенню кількості матеріалів про кримінал і надзвичайні події в медіа, де жінки з’являються здебільшого як потерпілі або фігурантки злочинів. Інша категорія, де часто з’являються героїні, — шоу-бізнес. Експерток же у медіаконтенті найбільше в міжнародці й погоді, а також криміналі, політиці й освіті. Фемінітиви часто використовують нерівномірно, залежно від автора чи конкретного тексту, а не як стандарт.

Моніторинг ІМІ у 19 регіонах показав, що експерток стало на 4% менше, ніж торік (23%). Жінки, зокрема військовослужбовиці, майже невидимі як експертки в темі бойових дій. Героїнь — 27%, і найчастіше вони з’являються як правопорушниці чи постраждалі від криміналу чи війни.

В інших країнах приблизно те саме. За даними Global Media Monitoring Project, після повільного та стабільного зростання частки жінок у новинах прогрес почав зупинятися у 2010 році. Жінки становлять лише 26 % суб’єктів та джерел новин. Менше ніж 2 зі 100 історій висвітлюють гендерно зумовлене насильство. Лише 2 зі 100 історій чітко спростовують стереотипи.

Як редакціям це змінити? «Жінки в медіа» випустили збірку з кращими редакційними практиками щодо рівності й різноманіття. Можна переглянути як кейси фокусування контенту, так і роботу з внутрішніми політиками й організацією роботи в редакції.

Журналістки

За даними «Жінок у медіа», наприкінці 2025-го жінки вперше переважали у всіх професійних категоріях медіа. Серед топменеджерів жінок було 55% проти 51%, на середній ланці управління — 60% проти 64% 2024-го. Найбільше жінок серед журналісток, ведучих, фрилансерок і фахівчинь із маркетингу та комунікацій (від 77% до 58%). Чоловіки більше представлені в технічних професіях — 49%, тоді як серед ведучих їх лише 25%.

Онлайн-атаки

За даними опитування правозахисниць і медійниць із 119 країн, 75% журналісток та медіапрацівниць 2025 року стикалися з онлайн-насильством під час своєї роботи, 2020-го таких було 73%. А от частка медійниць, що зазнали офлайн-шкоди у зв’язку з онлайн-атаками, зросла вдвічі — до 41,6%. 19% медійниць зазнавали онлайн-атак з використанням ШІ.

Якщо говорити про Україну, то “Жінки в медіа” мають карту онлайн-атак і окреме дослідження використання ШІ в цьому станом на кінець 2025-го. Серед 119 опитаних 7% вже стикалися з онлайн-атаками, створеними за допомогою ШІ, а ще 16% бачили атаки колег. Найпоширенішими типами ШІ-атак є гендерна дезінформація, імітація особи, меметичні кампанії та масові «зграєві» атаки (dogpiling).

Усі респондентки, які зазнали атак, повідомили про стрес і підвищену тривожність; частина – про самоцензуру та тимчасові перерви у роботі. У випадках атак журналістки найчастіше зверталися до колег, редакцій або друзів, а не до поліції чи платформ — зокрема вважали, що останні не надають ефективних інструментів для захисту.

Політики ШІ в редакціях, за словами опитаних, більше зосереджені на етиці довкола контенту й майже не зачіпають проблему онлайн-атак — як і навчання щодо використання ШІ.

Про зиму вже забули, про медіапродукти — ні

Що зібралося серед двох десятків українських медіапродуктів, запущених минулого місяця?

• (пере)запуски чи оновлення зовнішнього вигляду;

• традиційно — популярні подкасти та відеопродукти: від новин до позачасових розмов, від розплутування складних історій до повернення до архівів і значущих праць.

• застосунок, чатбот, ШІ як модератор коментарів.

Що ще — дивіться в повній добірці за лютий на сайті. А якщо у вашому медіа вже запустили чи плануєте запускати в березні новий продукт чи напрям або й узагалі — ребрендинг чи оновлення стилю, розкажіть у цій формі для наступної добірки.

Що Мінкульт планує робити з медіа

Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна дала інтерв’ю «Жінкам у медіа». Ось кілька важливих тез із нього, що стосуються медіагалузі.

📝 Навесні планують оголосити збирання заявок на національну програму підтримки українського контенту. За словами міністерки, йдеться про аудіовізуальне мистецтво, музику, театр, виставки, короткий метр, контент для YouTube. За словами міністерки, теми будуть окреслені, але не обмежуватимуть свободу митців.

📝 З 2026 року стратегічні комунікації передані до Держкомтелерадіо, яке спрямовується і координується Кабміном. Мінкульт відповідає за формування медіаполітики, зокрема імплементацію європейського законодавства у сфері медіа та розвиток медіаграмотності. Також працюють над протидією іноземним інформаційним маніпуляціям та втручанням (FIMI) і готують нову Стратегію інформаційної безпеки.

📝 Медіаполітику як напрям, зокрема захист журналістів і сприятливі умови для роботи, нині курує Наталія Мовшович, заступниця з питань європейської інтеграції.

📝 У роботі Мінкульту — імплементація європейського законодавства у сфері медіа, зокрема, European Media Freedom Act та Anti-SLAPP Directive. Окремі пріоритети — підтримка медіа прифронтових територій і безпеки журналістів, підсилення тиску для звільнення медійників із російського полону.

📝«Після повноцінної імплементації DSA, чого вимагає від нас євроінтеграційний процес, держава матиме більше механізмів для комунікації та реагування. Завдяки цьому, ми зможемо створити європейську систему, яка зобов’яже онлайн-платформи обмежувати незаконний або небезпечний контент країни-агресора», — каже Бережна.

Завершимо можливостями

💜 «Дбаємо про своє здоров’я»: «Жінки в медіа» пропонують медійницям до 8000 грн на візити до лікарів та обстеження, психотерапевтичну підтримку, реабілітацію та відновлення (зокрема масажі), офтальмолога та окуляри для зору. Заявки приймають до 16 березня, але попит завжди великий, тож не зволікайте.

💜 ERICS-EaP: Networking Grants від TF та Black Sea Trust: мережеві гранти на спільні проєкти для створення нових і посилення наявних партнерств між ОГС у країнах Східного партнерства. Заявки чекають до 13 березня, деталі тут.

💜 Media Blend Hackathon 2026 від The Fix Foundation та IPI: офлайн-хакатон медіапроєктів у Відні 4–6 травня 2026. Реєстрація триває до 15 березня.

Якщо хочете потрапити в добірку за наступні місяці — заповнюйте спеціальну форму, яка відкрита постійно.

📌 Перелік не претендує на вичерпність, і нових якісних продуктів у медіа може бути значно більше.

Масштабні зміни

Оновлення Retailers.ua

Хто зробив: нішеве медіа про торгівлю Retailers.ua оголосило про перезапуск, а новим головним редактором став Михайло Пилипчук.

Суть і формат: після періоду, коли на сайті публікували переважно новини, Retailers.ua повертається до повноцінного формату з аналітичними матеріалами та командою. У межах перезапуску медіа оновлює візуальну айдентику та UX сайту, а також відновлює й розвиває Instagram, Telegram і Facebook як окремі майданчики для дистрибуції контенту.

Михайло Пилипчук розповів «Детектору медіа», що прагне зробити Retailers.ua передовою профільною платформою серед B2B-медіа про ритейл та електронну комерцію в Україні.

«Для нас важливо підвищувати якість аналітики, регулярно публікувати інтерв’ю з бізнесменами, запускати тематичні спецпроєкти та формувати професійну спільноту однодумців навколо медіа. Ми також хочемо досліджувати тренди й технології, зокрема стрімкий розвиток штучного інтелекту, а також аналізувати поведінку споживачів», — додав він.

Для кого: видання орієнтується на власників бізнесів, топменеджерів і фахівців з e-commerce та ритейлу, яким цікаві теми інвестицій, глобальних трендів ритейлу та експертної аналітики

Що далі: команда планує запустити авторські колонки, повернути рубрику «Очима споживача» з практичними розборами сервісів і застосунків, а також розвивати формат «Один день із життя» про внутрішню кухню ритейлу.

Dostup Media

Хто запустив: команда закритого кропивницького інтернет-видання «Точка доступу» заснувала нове незалежне медіа Dostup Media. Головною редакторкою проєкту є Ольга Зима.

Суть і формат: редакція «Точки доступу» продовжує роботу під новим брендом зі збереженням команди, цінностей та редакційних принципів. Їм вдалося зберегти й архів матеріалів, створених командою за 12 років.

Основною платформою для матеріалів, розслідувань і аналітики став сайт, а соцмережі команда використовує як канали дистрибуції, залучення аудиторії та формування спільноти.

Для кого: для читачів Кропивницького та Кіровоградщини, а також для аудиторії, яка шукає незалежні регіональні медіа з фокусом на антикорупційні матеріали, журналістські розслідування та висвітлення судових процесів.

Що далі: команда продовжує покращувати навігацію сайту й невдовзі додасть нові блоки, зокрема короткі відео та окремий розділ «Колонки» для авторських і експертних текстів. Також у 2026 році редакція хоче посилити роботу зі спільнотою через офлайн-заходи та розпочинає міжнародний обмін досвідом із норвезькою газетою Fædrelandsvennen у межах Norwegian Partnerships Program за підтримки Асоціації незалежних регіональних видавців.

Сайт тут

Оновлений сайт Rayon.in.ua

Хто запустив: національна мережа гіперлокальних медіа Rayon.in.ua, яка працює в структурі CID Media Group.

Суть і формат: сайт оновили для нової моделі взаємодії з аудиторією та з розширеною функціональністю для спільноти «Друзі Району». За технічну реалізацію та розроблення сучасного інтерфейсу відповідала київська команда Element Agency.

«Ми створили платформу, яка враховує потреби читача, підтримує авторів і дозволяє експериментувати з новими форматами, від ексклюзивів до історичних матеріалів», — сказала Наталія Пахайчук, шеф-редакторка мережі.

Сайт адаптований під смартфони, також туди інтегрували штучний інтелект та можливості для різних форматів читацьких внесків — як регулярних, так і разових за кнопкою «Подякувати».

Фінансування: оновлення сайту стало результатом понад року роботи за підтримки Європейського фонду за демократію (EED).

Що далі: Команда планує розвивати преміумдоступ до історичних та ексклюзивних матеріалів, експериментувати з новими моделями монетизації та працювати з архівами із застосуванням штучного інтелекту для пошуку й аналітики.

Сайт тут

Нові напрями чи платформи

Авторські колонки та блоги на сайті

Хто запустив: «Громадське радіо».

Суть і формат: це окремий розділ для текстів від експертів, фахівців, активістів і авторів із власною оптикою. Редакція бачить запит читачів на персональний виклад думки експертів, що відрізняється від більш формальних новин і репортажів.

«Ми обираємо цікаві, актуальні та недостатньо проговорені у суспільстві теми», — написала Вікторія Єрмолаєва, головна редакторка «Громадського радіо».

Серед перших колонок — тексти про роботу з ветеранами, здоров’я, чутливу комунікацію та американську політику.

«Теми — про життя, як воно є. Медицина, вразливість, політичні події та ситуація на фронті. Чесно, прямо і з власним досвідом і знаннями авторів», — прокоментувала «Детектору медіа» Олена Ребрик, шефредакторка сайту «Громадського радіо».

Для кого: для читачів, яким потрібні не лише новини, а й особисті колонки з поясненнями, досвідом і фаховим поглядом на медицину, вразливість, політику, фронт та інші недоговорені теми.

«УП 100. Бізнес»

Хто запустив: «Українська правда» до 20-річчя «Економічної правди».

Суть і формат: це рейтинг-відзнака для 100 представників бізнесу, які роблять внесок у розвиток ринкових відносин на принципах доброчесності, вільної конкуренції та відкритого доступу.

Лауреатів відбиратимуть за критеріями рентабельності, створення і підтримки робочих місць, доброчесності та відповідності ESG-стандартам. Список формуватимуть професійне журі та редакція «Економічної правди» в дев’яти галузях — від ІТ і мілтеху до фінансів, торгівлі та послуг.

«Бізнес — це про створення. А без тих, хто створює, не може бути ані успішної країни, ані економіки України після війни. Саме тому ми хочемо відзначити й надихнути цих людей», — пояснює Севгіль Мусаєва, головна редакторка «Української правди».

Для кого: для підприємців і керівників компаній, які ведуть бізнес законно, створюють робочі місця, залучають інвестиції та допомагають армії, громадам або ветеранам. Окремо відзначать представників малого бізнесу, які поділяють принципи ринкової економіки та підтримують Сили оборони й ветеранів.

Що далі: заявки приймали до 5 березня 2026 року, а оголошення списку «УП 100. Бізнес» і нагородження переможців заплановані на 25 червня 2026 року в межах святкування 20-річчя «Економічної правди».

Мобільний застосунок «FreeДом»

Хто запустив: державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України» для телеканалу «FreeДом».

Суть і формат: це безплатний мобільний застосунок, який дає доступ до прямого ефіру каналу та бібліотеки контенту. У ньому вже доступні програми «Спеціальний репортаж», «В ізоляції», «Новини вільних народів», «Трибунал», «Федя, дичь», «Гібридні спецоперації», «Стратегія свободи», а також добірка документальних фільмів та інші проєкти.

«Ми прагнемо, щоб контент іномовлення був максимально доступний на різних платформах. (..) Це можливість дати доступ до нашого ефіру й контенту навіть там, де звичні платформи заблоковані або працюють з обмеженнями», — прокоментувала генеральна директорка ДП МПІУ Юлія Бін.

Для кого: для російськомовної аудиторії за межами України, а також для користувачів у країнах, де діють обмеження інтернету, блокування сайтів чи платформ у соцмережах. Після завантаження застосунок не потребує додаткової авторизації, а дивитися контент можна без використання VPN.

Завантажити застосунок можна в Google Play та App Store. Також для користувачів доступна вебверсія застосунку.

Чатбот у Telegram від Gorodok.City

Хто запустив: онлайн-медіа Gorodok.City з Городка на Хмельниччині.

Суть і формат: редакція запустила чатбот для комунікації з читачами та збору зворотного зв’язку. Користувачі можуть голосувати за теми майбутніх матеріалів, пропонувати ідеї та ставити запитання журналістам і представникам місцевої влади. Теми, які отримають найбільшу підтримку, редакція планує висвітлювати на сайті Gorodok.City, а також у газеті, на радіо й телеканалі.

«Ми вже маємо понад 100 підписників і понад 2300 взаємодій. Надійшло дев’ять звернень від читачів», — розповіла ІМІ Наталія Попович, директорка-редакторка Gorodok.City.

Що далі: Наразі сервіс працює в тестовому режимі, а після його завершення чатбот планують зробити постійним інструментом взаємодії з аудиторією. Також раз на тиждень бот надсилатиме підписникам короткі опитування про теми, які їх цікавлять, і повідомлятиме про нові матеріали та ініціативи.

ШІ-модерація коментарів «Полтавщини»

Хто запустив: полтавське онлайн-медіа «Полтавщина»

Суть і формат: редакція запровадила ШІ-модерацію коментарів у своїх Telegram-спільнотах і тестує її на сайті, щоб автоматично відсівати спам, провокації та токсичні повідомлення.

Проєкт виріс із Telegram-бота «Тероборона чату», який раніше захищав канал і місцевий чат «Полтава» від ботів, а тепер команда створила власного бота-модератора на основі моделі штучного інтелекту.

За даними редакції, бот щодня автоматично опрацьовує майже 1000 коментарів, понад 11% із них визначає як спам і видаляє понад 95% таких повідомлень.

«Аналіз коментарів живих людей складний тим, що потрібно розуміти не лише контекст розмови і місцеву специфіку, а й ті «художні» образи, які використовують наші читачі у своїх висловлюваннях. Ще складніше — провести межу між емоційною критикою влади і переходом на особисті образи», — розповів Едуард Ткаченко

Фінансування: ідею підтримали Scandinavian foundation Ukrainian Media Fund Nordic та Національна спілка журналістів України.

Що далі: система ще неідеальна, тому помилково видалені повідомлення перевіряють вручну та за потреби відновлюють. Команда також експериментувала з функцією, за якої ШІ мав би втручатися в дискусії й переводити їх у конструктивніше русло, але її поки відклали.

Слухати й дивитися

«Музей думок»

Хто запустив: «Інформатор Калуш». Автори і ведучі проєкту — головна редакторка Тетяна Кіндюх, журналіст Ярослав Куцій, журналістка Вікторія Ганчук, керівниця проєкту — Віталія Пігуляк.

Суть і формат: це серія подкастів-роздумів про життя, свідомість і питання, які не прив’язані до новинного циклу.

У пілотному випуску ведучі говорять із психотерапевтом Олександром Савчиним про те, як працює свідомість людини, чим усвідомлення відрізняється від зосередження, чи можна перенести свідомість на цифрові носії та хто насправді ухвалює наші рішення.

«Коли так багато новинного контенту несеться навкруги, важливо і для журналістів, і для читачів/слухачів мати місце, де можна трохи заземлитись і подумати разом про теми, котрі живуть поза часом», — розповіла для «Рівнів медіа» Віталія Пігуляк, директорка медіа.

Для кого: для широкої аудиторії, якій цікаво не просто споживати розмовний контент, а слухати, зупинятися й обдумувати почуте.

«В етері турнір»

Хто запустив: «Громадське радіо», ведучий —спортивний оглядач Євгеном Савватєєв.

Суть і формат: Це щотижневий подкаст про головні події спорту в Україні та світі. У першому випуску Савватєєв говорив про старт Зимової Олімпіади-2026, участь української збірної в 11 видах спорту, 46 ліцензій для наших спортсменів і допуск так званих «нейтральних» атлетів із Росії та Білорусі. Наступні теж були присвячені Олімпіаді й Паралімпіаді.

Для кого: для слухачів, які хочуть швидко дізнатися найважливіші оновлення українського та світового спорту, зокрема великих міжнародних турнірів, олімпійських подій і спортивних скандалів.

Що далі: нові випуски виходять щоп’ятниці о 8:45 в етері «Громадського радіо» та на подкаст-платформах.

Слухати тут: https://hromadske.radio/podcasts/v-eteri-turnir

«З понеділка!»

Хто випускає: «Громадське радіо», авторка й ведуча проєкту — Катерина Мацюпа, журналістка, хелс-коуч, експертка з харчування та консультантка в методі КПТ.

Суть і формат: «З понеділка!» оновили — тепер це подкаст про те, як покращувати якість життя і зробити так, щоб поради про харчування та фізичну активність працювали в реальному житті.

У новому сезоні більше уваги приділяють практичним темам: як зібрати корисну тарілку з того, що є під рукою, чи потрібно рахувати калорії, як утримувати вагу після схуднення і навіщо білок у раціоні тощо.

«Змінюються обставини, змінюються запити авдиторії, тому й формат програми час від часу змінюється», — сказала Катерина Мацюпа, авторка й ведуча подкасту.

Для кого: для людей, які хочуть комфортніше почуватися у власному тілі та шукають практичні, прикладні поради про харчування, фізичну активність і щоденні звички

Що далі: нові випуски можна дивитися на YouTube-каналі «З понеділка!», слухати в етері «Громадського радіо» щопонеділка о 15:10 та щосереди о 20:10, а також на подкаст-платформах; текстові версії виходять на сайті.

«Мимо волі»

Хто запустив: «Суспільне» разом із виданням «Ґрати», автором і ведучим проєкту став журналіст Олексій Арунян.

Суть і формат: перший сезон подкасту присвячений історії двох жительок Лиману — Тетяни Потапенко і Валентини Ткач, які були «вуличними» й допомагали жителям міста під час окупації. Наприкінці 2022 року СБУ затримала їх на Донеччині та звинуватила в колабораціонізмі.

Це наративний подкаст про життя людей в окупації, межу між виживанням і співпрацею з окупантами та те, як такі справи розглядає українська система правосуддя.

«Варто розуміти, що люди на окупованих територіях опиняються в надважких умовах та контактують із загарбниками з різних причин: хтось через проросійські переконання, а хтось — вимушено заради виживання. Важливо, щоб слідчі й суди враховували ці складні обставини та норми міжнародного гуманітарного права. Наскільки це вдається наразі, ми прагнемо показати й обговорити на прикладі справи лиманських вуличних», — пояснює Олексій Арунян, автор і ведучий подкасту.​

Для кого: Для слухачів, яких цікавлять теми окупації, реінтеграції звільнених територій, правосуддя у справах про колабораціонізм і людські історії виживання під російським контролем.

Що далі: команда «Суспільного» розроблятиме більше складних наративних проєктів із захопливими історіями героїв.

Слухати тут

Мистецтво, що проходимо повз

Хто запустив: телеканал «Суспільне Культура». Виконавча продюсерка проєкту — Юлія Ісакова, режисер — Олексій Мулявін.

Суть і формат: це програма про митців і мисткинь, які працювали з монументальним мистецтвом у публічному просторі. Роботи героїв проєкту можна зустріти у Києві, Львові, Житомирі, Кременчуці, Чорнобилі, Чернігові, Калиті та багатьох інших містах і селах.

«Під час роботи над сценаріями ми намагалися зрозуміти, де ці люди знаходили стільки внутрішньої сили, аби не зламатися та продовжувати творити попри неприйняття їхньої творчості режимом; прослуховування майстерень чи домівок; відкрите знищення робіт і переслідування…», — розповіла Юлія Ісакова.

«Проєкт наповнений образами й метафорами, які доповнюють той мистецький контекст, в який ми прагнемо перенести глядача», — додав режисер Олексій Мулявін.

Для кого: Для глядачів, які цікавляться українським мистецтвом, історією монументалістики та культурною спадщиною України.

Перший випуск: 1 лютого 2026 року на телеканалі «Суспільне Культура». Також деякі випуски вже можна переглянути на YouTube.

«Шоу без назви» про новини технологій

Хто запустив: AIN.UA, українське медіа про технології, бізнес і стартапи

Суть і формат: щотижневий короткий відеоогляд головних технологічних новин тижня на YouTube-каналі AIN.UA.

Для кого: для аудиторії, яка хоче швидко стежити за новинами технологій, космосу, соцмереж і штучного інтелекту та віддає перевагу відео, а не текстовим дайджестам.

Дивитися тут

Новий сезон UNZIP

Хто запустив: «Суспільне Культура», ведучий проєкту — Альберт Цукренко.

Суть і формат: це п’ятий сезон подкасту-занурення в архіви української музики, у якому Цукренко разом із гостями шукає відповіді на питання української музичної ідентичності та слухає записи з архівів Українського Радіо.

«UNZIP — це такий подкаст, в якому теми випусків і, відповідно, тематика пісень, які я підбираю в архіві Українського Радіо, нерозривно пов’язані з особистістю гостя чи гості кожного епізоду. Тож у цьому сенсі нічого не змінюється. Але є інша важлива зміна. UNZIP починався як аудіоподкаст, потім у якийсь момент ми спробували зробити його у відеоформаті, і цей формат дуже “зайшов”. Тож у новому сезоні відео стане більше. Зіркових гостей — теж», — поділився Альберт Цукренко.

Один із перших випусків сезону вийшов із Василем Байдаком — у ньому говорять про стендап, щирість, гроші, розвиток комедії в Україні та слухають пісні про професії з архіву Українського Радіо.

За попередні чотири сезони UNZIP випустив 32 епізоди й зібрав понад 800 000 прослуховувань на всіх платформах.

Для кого: для слухачів, які цікавляться історією української музики, культурною ідентичністю та сучасними розмовами на перетині музики, культури й суспільства.

Що далі: в новому сезоні запланували 16 розмов про українську музику, а серед гостей анонсували коміка Василя Байдака, режисера Павла Острікова, блогерку Емму Антонюк, музиканта Жеку Кургана та мисткиню Діну Чмуж. Випуски виходитимуть раз на два тижні.

Усі випуски тут

«Пенсія. Як це працює»

Хто запустив: Українське радіо, ведучий програми — Владислав Красніцький

Суть і формат: це програма про фінансове довголіття та планування пенсійних заощаджень навіть в умовах війни й економічної нестабільності.

Проєкт розрахований на 10 епізодів, у яких слухачам пояснюватимуть, як працює пенсійна система, як можна збільшити виплати та як інвестувати у власне фінансове майбутнє. У першому випуску говорили про джерела пенсійних виплат, пенсійний вік і ризики для тих, хто отримує зарплату «в конверті».

Для кого: програма орієнтована насамперед на людей середнього віку, але, за задумом команди, буде корисною і молодшим слухачам, які хочуть раніше почати планувати своє фінансове майбутнє.

Фінансування: за підтримки Ради Європи.

Що далі: Нові епізоди виходять щовівторка о 10:07 в ефірі Українського радіо​, також можна слухати на сайті.

Епізоди тут

«Нащо читати»

Хто запустив: «Локальна історія», ведучі — Віталій Ляска та Віталій Михайловський, доктор історичних наук і професор Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

Суть і формат: ведучі подкасту в кожному випуску обирають одну книгу й детально розбирають її зміст, історичний контекст і значення для сучасного читача.

Перший епізод присвятили книжці Крістофера Кларка «Революційна весна: боротьба за новий світ, 1848—1849» і розмові про «Весну народів», українське місце в європейській історії та те, чому без розуміння 1848 року важко зрозуміти сучасну Україну.

Для кого: для читачів і слухачів, які цікавляться історичною літературою, хочуть глибше розуміти книжки про минуле та шукати в них пояснення сучасних процесів.

Пам’ятати й осмислювати

«Поверніть мені ім’я»

Хто запустив: «Радіо Свобода», автор стрічки — воєнкор Мар’ян Кушнір.

Суть і формат: це документальний фільм про повернення тіл українських військових, які вважалися зниклими безвісти. Стрічка починається на полі бою й завершується тоді, коли тіла загиблих знаходять, ідентифікують та повертають рідним.

«Я хочу, аби кожне ім’я знайшли і повернули додому. Аби 80 тисяч — це не про статистику. Аби кожне ім’я, яке встановлять, — це про мужність, героїзм. Ми зобов’язані з вами цим людям, ми зобов’язані повернути їхнє ім’я і пам’ятати його», — написав автор фільму Мар’ян Кушнір.

Фільм вийшов 17 лютого на YouTube, а прем’єра відбулася 10 лютого в київському кінотеатрі «Жовтень»

Для кого: для широкої аудиторії, а також для родин безвісти зниклих, військових, ветеранів, правозахисників і всіх, хто хоче краще зрозуміти, що стоїть за статусом «зниклий безвісти».

Фінансування: команда «Радіо Свобода» готувала фільм пів року, зокрема за підтримки Пулітцерівського центру.

«Розмови про український схід»

Хто запустив: «Східний Варіант».

Суть і формат: Це цикл відвертих розмов із вихідцями зі сходу України — військовослужбовцями, активістами, представниками громадських організацій та людьми, чиї життя змінила війна.

У випусках говорять про спогади про український Схід, життя в окупації, досвід спротиву у 2014 році, виклики для ВПО та психологічні наслідки чотирьох років повномасштабної війни.

«У подкастах звучатимуть спогади очевидців, які підтверджують: Донеччина і Луганщина завжди були українськими, а схід чинив опір із перших днів російської агресії», — наголосила редакція.

Героєм першого випуску став військовослужбовець і активіст Віталій Овчаренко, який народився в Лимані й жив у Донецьку.

Для кого: для аудиторії, яка хоче краще зрозуміти досвід людей зі Сходу, історію проукраїнського спротиву на Донеччині та Луганщині й наслідки війни для регіону.

Фінансування: від Європейського Союзу.

Що далі: подкасти виходитимуть щовівторка та щоп’ятниці на YouTube-каналі «Східного Варіанта».

«Культура безсмертя: пам’ять у часі війни»

Хто запустив: «Радіо Культура». Автор — молодший лейтенант 2-го корпусу «Хартія» НГУ України та історик Вахтанг Кіпіані, продюсерка — Ольга Мовчан.

Суть і формат: це серія з п’яти випусків про те, як біль втрати перетворити на тривалу національну пам’ять, як зберегти імена полеглих військових і цивільних та які нові меморіальні практики формуються під час російсько-української війни.

У проєкті йдеться про ритуальну етику й естетику, межу між особистим болем і публічним обов’язком пам’ятати, а також про ставлення до могил ворогів і пам’ятників, що говорять мовою імперії.

«Цей проєкт — про спосіб пошуку рішення, яке дозволить нам максимально довго не забувати про той чин, про ту жертву, яку надала наша нація в цій війні. (...) Імена людей, які загинули за батьківщину, за нас усіх, не мають бути забуті. Тому різними візуальними, документальними практиками треба пам’ять про людей утримувати. Цей проєкт кількома мазками спробує пояснити підхід, який, на мій погляд, може бути», — сказав Вахтанг Кіпіані.

Для кого: для слухачів, яких цікавлять історична пам’ять, культура вшанування загиблих, меморіалізація війни та суспільна розмова про втрату

Що далі: випуски можна слухати на подкаст-платформах і в етері «Радіо Культура».

Про зиму нарешті можна забути, але треба спершу підбити підсумки. Впевнена, у вас є чим похвалитися — якщо ваше медіа запускало нові продукти протягом лютого, розкажіть про них у формі, і я додам у добірку. Добірку січня читайте тут.

Заходимо у п’ятий рік

Про стан українського медіаринку після чотирьох років повномасштабної війни я поговорила з Антоном Процюком для подкасту The Fix Media — онлайн-видання для європейських медіаменеджерів (читайте і тренуйте професійну англійську, якщо ще ні).

Що обговорили, крім уроків, які європейським колегам варто би засвоїти з нашого досвіду?

☝🏻 Як би ми не ігнорували чи не маскували це, втома — базовий стан і для нас-медійників, і для наших читачів. Це не виправдання чогось, але це обставина, яку варто враховувати. І в менеджменті команд та взаємодії зі співробітниками: фіксувати домовленості, доступно пояснювати й переконуватися в однаковому розумінні, а також — спільно оцінювати спроможності. І в підготовці контенту — можливо, щось слід подати інакше, повторити знову або не робити взагалі.

☝🏻 У мене нема гарантованих простих рішень, як медійнику відсувати втому й інші відмовки й працювати над особистим брендом (сама цією зимою була грішна, випадаючи і з соцмереж, і з розсилки). Але це треба робити — самим ставати людьми-брендами, а не сприймати інфлюенсерів та їхні канали як загрозу. І люди, і алгоритми зараз дуже люблять сторителінг і реальний досвід — а хто як не журналісти вміє знаходити історії в буденності та грамотно розповідати їх? Лишилось тільки навчитися правильно перепаковувати й подавати.

☝🏻Мене надихає тренд розвитку спільнот довкола медіа. Але після 2025-го на ринку, здається, є розуміння, що це довга робота на доволі віддалену перспективу, й інші джерела доходу теж мають бути.

☝🏻 Розповіла і про зародковий тренд дорадчих рад із бізнесів при медіа, про який писала для Forbes Ukraine. Виклик тут — коректна комунікація. З одного боку, багатьом бізнесам зараз справді важко виділяти кошти навіть на власний розвиток, що вже казати про «соціальну відповідальність». З іншого — далеким від медіасфери людям може здаватися, що ми і так нормально справляємось: донори, реклама й оце все. Тож якщо запускаєте таку ініціативу — будьте готові до прозорості та опису своєї роботи не стільки мовою цінностей і смислів, скільки мовою цифр та імпактів.

Також у випуску: про YouTube і Telegram, побічні впливи обстрілів і блекаутів на медіа, «реальність набагато божевільніша за будь-яку фантазію», частину моєї медіадієти й українські видання, до яких у мене професійний інтерес.

Слухайте на зручній платформі

Угода тижня: новий акціонер «Бабеля»

25 лютого власник і CEO «Вирій Індастрі» (Vyriy – один із найбільших виробників FPV-дронів в Україні) Олексій Бабенко викупив 75% «Бабеля» у словацької компанії «АйДжі». 25% лишилися у головної редакторки й засновниці Катерини Коберник.

Судячи з коментарів Бабенка і Коберник для матеріалу Forbes Ukraine, вони зійшлися на цінностях і розумінні того, що якісній журналістиці потрібне якісне фінансування.

«Бабель» не залучав кошти попередніх акціонерів із вересня 2022-го. Натомість отримували гранти і продовжували працювати з рекламою. З кінця 2025-го також розвивають спільноту — за словами Коберник, вона вже покриває 20% бюджету. У планах «Бабеля» з Бабенком — кілька освітніх проєктів, більше якісного контенту й розширення команди.

Чим більшою буде наша медіаспільнота, тим більше читкодів до наступних рівнів знайде кожен із нас. Запросіть друзів чи колег підписатися, переславши лінк https://www.rivni.media/subscribe . Якщо маєте можливість — підтримайте «Рівні медіа» щомісячною підпискою

Скільки заробляє Лачен, коли пише

До річниці повномасштабного вторгнення Рух ЧЕСНО опублікував інтерв’ю з Ігорем Лаченковим — його іменний Telegram-канал «Лачен пише» має майже 1,6 млн підписників.

• Про розцінки на рекламу: команда Лачена формує пакети на рік для великого бізнесу — це коштує $50 000. Блогер каже, що працює як ФОП 3-ї групи й чітко вкладається в ліміт (2025-го він становив 9,3 млн грн) — хоча інколи доводиться переносити оплати на наступний рік. «Жоден великий бізнес не платить криптовалютою або готівкою», — каже Лачен.

• Про співпрацю: «Звісно, ми не беремо ні казино, лотереї, що там ще може бути гірше? Ми дуже обережні з бенефіціарами великого бізнесу. Не беремо “Метінвест”, наприклад, хоча це був би величезний клієнт. Але беремо ДТЕК, тому що це ДТЕК».

• Про команду: ще 2022 року Лачен казав, що над каналом працює троє людей. У цьому ж інтерв’ю не говорив про команду, лише озвучив бачення розцінок на роботу редактора чи пошуковика в стрічці: від 10 000 до 30 000 грн.

• Про політичну рекламу: а тут визначення доволі розмите — «Я можу когось підтримати, кого я особисто знаю. Це, мабуть, не реклама. (…) Чорною рекламою ми займатися не будемо, але всякі ляпи точно будуть». Тим часом закон про рекламу визначає політичну рекламу як «інформація у будь-якому вигляді, поширена в будь-якій формі, яка має на меті популяризацію діяльності політичної партії, привернення уваги до діяльності політичної партії та її позиції щодо питань загальнодержавного (місцевого) значення». Де для постів у такому великому каналі пролягатиме межа між особистою думкою фізичної особи та рекламним повідомленням — було б добре, аби до виборів ці питання врегулювали (хоча малоймовірно з огляду на всі казуси довкола реєстрації медіа й реклами казино чи 21+).

Тренди

У звіті Social Trends 2026 від Ogilvy є формула популярного нині контенту:

🤹🏻‍♀️ Інформативна корисність («мені потрібно було це знати»). Це про те, щоб цінувати час і ментальний ресурс аудиторії, питаючи себе: чим глядачу допоможе цей контент, на які думки чи дії наштовхне? Тож хуки мають бути не занадто клікбейтними та оманливими, а суть відео — не захована аж у самому кінці (мало хто туди додивиться).

🤹🏻‍♀️Емоційний резонанс (я відчуваю себе видимим). Виклик і для маркетологів, і для творців контенту — досягти масштабу завдяки досвіду, який все ще відчувається особистим і невеликим, але водночас — пам’ятним. Тому зараз багато відео та постів побудовані на болях і питаннях, які виникають у цільової групи бренду чи креатора. На брендових акаунтах частіше з’являються співробітники (або актори, що вміють підлаштувати цей образ під правила соцмережі). А «успішний успіх» змінюється на показ залаштунків і реального вкладення часу й ресурсу.

🤹🏻‍♀️ Розважальна цінність («моє шоу починається!»). Так, соцмережі — новий телевізор, а серіали — те, що змушує підписуватися й повертатися на сторінку креатора в очікуванні апдейтів (або binge-watch те, що вже вийшло). Необов’язково вигадувати персонажів і перевдягатися під них — є й інший тип серіалів, де креатор проводить глядача процесом чи в кожній серії дає нову пораду. Якоюсь мірою на розважальну функцію працює і показування тактильних відчутів, текстур, дій і процесів (так, це про ті відео чистки килимів або блогерок, які розповідають щось, фарбуючись), а також звуковий дизайн.

Звісно, не кожна одиниця контенту відповідатиме відразу трьом характеристикам, але хоча би фрагментами їх варто задіювати.

На завершення — можливості

🟪 Introduction to Investigative Journalism: безплатний онлайн-курс від GIJN та iMEdD (Ideas Zone) для журналістів, що працюють понад п’ять років, але мають малий чи нульовий досвід у розслідуваннях. Реєструйтеся тут до 6 березня включно.

🟪 Fundraising NGO Growth Lab від Razom for Ukraine: інтенсив у Львові з побудови професійної системи фандрейзингу в команді, роботи з різними джерелами фінансування та відносинами з донорами. Навчання відбудеться в травні, зголошуйтеся до 10 березня

🟪 House of Europe Award — премія для найкращих проєктів/ініціатив (зокрема медійних), реалізованих у співпраці з ЄС чи Великою Британією. Подавайтеся до 5 березня

Підпишіться на всі можливості тут

Дар’я Трапезнікова на зв’язку з 28-м випуском розсилки про медіасвіт, де зміни відбуваються постійно, й до них не можна не адаптуватися.

7 форматів споживання новин

FT Strategies випустили другу версію свого звіту Next Gen News (розбір першої українською ми робили на “Медіамейкері” — вона певною мірою теж актуальна).

Фільтрування (sift) відділили від більш цілеспрямованих способів споживання й розбили його на три способи: прокручування (scroll), пошук (seek) та підписка (subscribe).

Варто читати повний звіт, аби бачити приклади, як контент може влучити в кожен зі способів. Але ось вижимка основних ідей — можливо, вже підштовхне вас до якихось змін.

✍🏻 Аби ваші матеріали збирали аудиторію, поки вона скролить свої стрічки із рандомним контентом, треба перепаковувати “життєві” історії в формати, специфічні для кожної платформи. А щоби зупинити скрол — ставити на початок фрази-хуки й насичувати відео візуальними прийомами, що пробивають банерну сліпоту.

✍🏻 Тих, хто свідомо шукає у вас інформацію, бо довіряє вам, треба підтримувати кураторськими підказками (від поп-апів на сайті до дайджестів в імейлі чи соцмережах). Подумайте, і як можна персоналізувати ці рекомендації.

✍🏻 Підписникам (особливо в розсилках і подкастах) потрібна передбачуваність і звичка: однаковий час публікації та структурування випусків, а також — зручність для швидкого читання чи перестрибування між розділами.

✍🏻 Раніше я писала, що “носій правди” буде однією з цінних ролей медіа в епоху ШІ. FT Strategies вважають, що молодь інколи звертатиметься до медіа, щоб перевірити почуте десь. На таку аудиторію зайдуть оперативні розбори й фактчеки в соцмережах. Головне — аби було просто, переконливо й підтверджено джерелами.

✍🏻 Щоб наситити тих, хто “впав у кролячу нору” якоїсь теми чи події, дослідники пропонують зглиблюватися через формати. Багато сайтів мають примітки й давно роблять скролітелінг, але чи задумувалися ви про, скажімо, асоціативні карти (mind maps)? Чи пробували зробити інтерактивні інфографіки? А ще — діліться з читачем, що вам зрезонувало чи стало цікаво під час підготовки матеріалу.

✍🏻 Частина читачів порівнює кілька точок зору, аби скласти свою думку. З ними треба створювати простір для обговорення — від позначок на сайті, які виділятимуть колонки чи думки різних експертів в одному матеріалі, до офлайн- чи онлайн-обговорень із експертами та героями.

✍🏻 Респонденти цінують рідних і близьких як джерело новин і водночас самі діляться з ними цікавим чи важливим. Аби скористатися цією формою стосунків, медіа треба оптимізувати контент під пересилання в чати: щоб формати були короткі, скриншоти з сайту — читабельні, а по змісту — життєві історії, влучні цитати, і куди ж без мемів.

Одні пішли, інші прийшли

У попередньому листі я згадувала про скорочення у The Washington Post, які зачепили й бюро в Україні. На відміну від них, американський правий телеканал Newsmax розширює охоплення. Власник каналу Крістофер Радді — близький соратник Трампа, пише “Детектор медіа”, і канал є лояльним до його порядку денного.

Наприкінці грудня компанія повідомила про запуск каналу в Україні. Минулого тижня стало відомо трохи більше деталей:

• канал вироблятиме аналітичні та суспільно-політичні програми для аудиторії в Україні, Східній Європі та інших регіонах;

• розроблятиме й формати англійською та російською, адаптовані для міжнародної аудиторії;

• Київ стане регіональним медіахабом для Східної Європи + залучатимуть журналістів і експертів із регіональною та міжнародною експертизою.

Генеральною продюсеркою Newsmax Ukraine буде Людмила Немиря, яка відповідатиме за розвиток телеканалу й редакційну політику. З 2013 року вона вела програми на платформі Ukrlife.tv, але після конфлікту з партнером втратила доступ до бренду й архіву та запустила власний канал.

ШІ тепер теж із рекламою

На початку минулого тижня OpenAI офіційно підтвердили, що тестують рекламу в ChatGPT — поки тільки для користувачів Free та Go планів у США. За даними Adweek, рекламодавці, що долучилися до бета-тестування, платили мінімум $200 000. FT пише про $60 за 1000 показів.

В анонсі розробники наголошують: реклама буде відділена від відповідей і не впливатиме на їхній зміст. Але в будь-якому разі це стрес для користувачів, дехто з яких уже звик до чату як до спілкування з другом. У грудні TechCrunch повідомляли про сплеск невдоволення у соцмережах після перших рекламних проявів у ChatGPT.

Конкуренти реагують по-різному. Anthropic (розробники Claude) замовили рекламу-підкол на Супербоулі (яка водночас і забустила завантаження застосунку). А за кілька днів до того опублікували пост із поясненням, що впровадження реклами суперечить їхній місії бути помічними (Альтман теж колись висловлювався в такому стилі, але маємо те що маємо).

А от Google не планує втрачати рекламні гроші, які так добре навчилися заробляти в наявних інструментах. Віцепрезидентка й генеральна менеджерка з реклами й комерції Відх’я Шрінівасан розповіла, що протягом 2025-го компанія вже тестувала різні рекламні формати в AI Mode.

ШІ вже рекомендує товари, релевантні для запиту. Наразі в Google працюють над позначкою про спонсорство й показами не тільки в ритейлі, а і в запитах, пов’язаних із подорожами чи іншими послугами. Також є формат Direct Offers — пропозиції брендів для тих користувачів, які дізналися все потрібне в AI Mode й уже готові купувати. Google розробляє й інструменти та фреймворки для моменту, коли ШІ-агенти будуть готові купувати самі.

Що це означає для медіа? Платформи зараз набагато краще адаптовані і для охоплення рекламою якнайширшої аудиторії, і персоналізованого контакту із окремими користувачами. Нам же варто переосмислити свою рекламну пропозицію крізь призму:

🎱 Авторитетності — ШІ-моделі часто скраплять дані з сайтів медіа, бо вони актуальні й перевірені. А отже поява на сторінках медіа (як і раніше в SEO-оптимізації) підкріплює шанси з’явитися в органічних відповідях ШІ й достукатися навіть до тих юзерів, що будуть хейтити вбудовану рекламу.

🎱 Ширшого контексту та причетності — нативна реклама в медіа певного фокусу й тематики є для бренду можливістю вбудувати себе в те, про що пише медіа, і те, чим живе аудиторія. Коротка реклама в умовному ChatGPT спливе в потрібний для купівлі момент, але навряд чи розкриє характеристики продукту чи місію бренду — а саме вони все частіше вирішальні в купівлі серед молоді.

Завершимо можливостями

Максимум наявних для медіа можливостей — в одному місці, без необхідності шукати на низці сайтів. Доступ до цього каналу вже мають передплатники Бонусного й Наступного рівнів. Приєднуйтеся, кількадесят актуальних опенколів уже чекають.

🟪 Дводенний офлайн-тренінг для представників національних медіа про ЄС, євроінтеграцію України, переговорний процес і реформи відбудеться 26–27 лютого 2026 року. Реєструйтеся тут до 19 лютого

🟪 ШІ-Академія ПРОМПТО — це онлайн-програма з розвитку ШІ-грамотності, відповідального використання штучного інтелекту та боротьби з дезінформацією в медіа. Зареєструватися на четвертий потік можна до 19 лютого

🟪 ІРРП та Fojo Media Institute проведуть навчання для редакційних команд, щоб посилити навички фандрейзингу та управління донорськими проєктами й підвищити фінансову стійкість медіа. Подавайтеся до 20 лютого

Паростків нових медіапродуктів уже чимало — перші новинки року зібрані в добірку за січень.

Що в наборі?

Особливість січня — запуск низки проєктів, які поєднують інформування з аналітикою, аби допомогти читачу зорієнтуватися в шаленому потоці новин, думок і коментарів. Деякі медіа додають до цього перспективу іноземців, або навпаки — пробують роз’яснити Україну для них.

Традиційно багато подкастів і відеопроєктів та подкастів. Усе більше медіа запускають не один, а кілька YouTube-каналів — чи то для довших чи коротших форматів, чи то для тематичних напрямів або окремих шоу.

Не забувають колеги і про гуртування спільноти: пропонують персоналізований добір контенту, новий мерч та зустрічі для мережування та пошуку рішень.

Повну добірку продуктів січня читайте тут. А якщо й самі запускаєте щось у лютому — розкажіть через цю форму для наступної добірки

Gemini підсилив Google Trends

Донедавна це був доволі кривий інструмент, якому було складно працювати з українським контекстом і давати цілісну картину по набору запитів. Це змінилося з нещодавнім оновленням:

🟣 Тепер можна додати до порівняння до 8 термінів і побачити, як змінювалася їхня популярність у заданих часі й географії, а також — порівняти ступінь зацікавленості ними (стовпчики справа).

🟣 Можна попросити ШІ підібрати пошукові тренди за вашим запитом, натиснувши кнопку Suggest search terms. Крім вибору 8 запитів для порівняння в окремій колонці справа під вашим питанням, Gemini запропонує ще кілька пов’язаних питань — можна спробувати пошукати запити через них або взяти для своєї SEO-статті чи наступних тем.

Інформації стало більше: для кожного вибраного вами пошукового тренду можна вигрузити 50 топових запитів і 50 тих, що набирають популярності. Достатньо лише перемикатися між вкладками над запитами

Цей режим доступний лише у десктоп-версії. Також нагадую, що на вкладці Trending Now можна побачити теми, що набирають популярності в Україні та окремих регіонах (або інших країнах). Період — від 4 годин до 7 днів. А от в Explore доступні дані від 2004 року до минулої години.

Новина тижня — у далекому Вашингтоні

Кризи у The Washington Post не закінчуються: минулого тижня видання скоротило приблизно 30% команди. Це не перше скорочення за останні три роки: наприклад, не так давно багатьом досвідченим журналістам пропонували піти, взявши непогану вихідну допомогу buyouts. Але цього разу усе було більш драматично: від кампанії #SaveThePost і відкритих листів власнику Джеффу Безосу до історій на кшталт репортера, які дізнався про звільнення з Олімпійського містечка і пішов висвітлювати турніри далі, бо що ще робити, раз ти вже у відрядженні. Ну і похапцем звільнений CEO, який не прийшов на дзвінок про layoffs, відвідуючи натмоість вечірку до Супербоулу.

Як завжди в таких випадках, проблема не одна, а низка накопичених за роки:

• Яким би філантропом не здавався власник, завжди рано чи пізно настає момент, коли він намагається нав’язати редакції свою волю або докоряє витраченими грошима. У цьому разі — бінго: спочатку Безос не дозволив публікувати статтю-підтримку кандидатки в президенти Камали Гарріс, аби не гнівити Трампа. Відписка понад 250 000 передплатників наклалася на загальномедійну кризу трафіку й почала коштувати Безосу дорого. Скорочення “роздутого” штату — це зараз не стільки про оптимізацію, скільки

• Менеджмент. За останні роки була низка змін на посадах головреда, СЕО й видавця. Мало хто з них міг знайти спільну мову з редакцією та втілити амбіційні обіцянки на кшталт “третього ньюзруму”, що зосередиться на залученні креаторів.

• Криза ідентичності. WP закрили не лише нішеві розділи, а одночасно — скоротили Metro-редакцію, що пише про справи в місті, та низку закордонних бюро (зокрема й українське). Керівництво пообіцяло, що видання буде реструктуроване, але з яким фокусом? І чи лишилися для цього фокусу конкурентні переваги?

• Конкуренція. На великому полі — The New York Times, що продовжує залучати сотні тисяч підписників. Дещо менші конкуренти, які активно ростуть — Axios, Politico, Punchbowl, Semafor — засновані “випускниками” WP.

Який урок нам із цього засвоїти?

• Гнучкість — бути обережними з розширенням штату та напрямів, які покриваємо, аби уникнути різких і болісних скорочень.

• Оцінка ризиків — інколи замовчування, нейтральна позиція чи різка зміна курсу шкодять більше, ніж продовжувати робити те, що було.

• Менеджери — критично важливе злагодження з командою й водночас повноваження від власника чи видавця. Без одного чи без іншого зміни лишаться на папері.

• Особисті бренди — працюйте над ними заздалегідь і для підстраховки на випадок таких історій, і для ключів до нових можливостей.

І про можливості…

Максимум наявних для медіа можливостей — в одному місці, без необхідності шукати на низці сайтів. Доступ до цього каналу вже мають передплатники Бонусного й Наступного рівнів. Приєднуйтеся, кількадесят актуальних опенколів уже чекають.

🟪 Щоб не плутатися в AEO, GEO та SEO — послухайте безплатний вебінар від SEOforMedia про зміни в SEO з появою генеративного ШІ й те, як медіа їх можуть використати. 12 лютого о 14:00, реєстрація тут.

🟪 До 1,5 млн грн від ІСАР Єднання на проєкти, спрямовані на системні зміни, демократичні перетворення, євроінтеграцію та відновлення на національному і місцевому рівнях.​ Серед активностей є співпраця ГО та органів місцевого самоврядування з місцевими медіа. Дедлайн — 15 лютого, усі деталі тут.

🟪 Премія ICFJ Knight International Journalism Award — для медійників із країн, де вони стикаються з серйозними викликами у своїй роботі, але попри це мають значний вплив на спільноти. Подавайтеся до 15 лютого включно, уся інформація тут.

Якщо хочете потрапити в добірку за наступні місяці — заовнюйте спеціальну форму, яка відкрита постійно.

📌 Перелік не претендує на вичерпність, і нових якісних продуктів у медіа може бути значно більше.

Розібратися разом

«Що це було?» — щотижневий проєкт із Тетяною Трощинською

Хто запустив: Суспільне (Перший канал Суспільного мовлення / «Українське радіо»). Ведуча — журналістка Тетяна Трощинська. Керівник проєкту — Артем Шелковий, директор департаменту лінійного інформаційного мовлення.

Суть і формат: щотижневі підсумки тижня в розмовному форматі: Трощинська разом із гостями обговорює ключові теми, щоб аудиторія могла виокремити головне й детальніше розібратися в подіях.

«Тетяні дуже добре вдається осмислення ключових подій: виокремлювати головне та спокійно пояснювати що стоїть за гучними заголовками. Тож ми хочемо, аби цей проєкт дійсно допоміг аудиторії мовника розібратися, що відбувається, і зрозуміти як та чи інша подія в Україні та світі впливає на життя українців», — каже Артем Шелковий.

Для кого: для людей, які не встигають за великим потоком новин або свідомо «вимикаються» з нього, але хочуть швидко розібратися в головному за тиждень.

Що далі: проєкт виходить щопонеділка о 22:00 на Першому каналі; щовівторка о 23:05 в етері «Українського радіо» та на YouTube-каналі «Українського радіо».

«Тепер. Головне» (Еспресо)

Хто запустив: телеканал «Еспресо». Проєкт ведуть дві пари ведучих: Андрій Сайчук та Роман Чайка, Сергій Руденко та Ірина Коваль.

Суть і формат: щоденне інформаційно-аналітичне шоу про найбільш актуальні та резонансні події в Україні та світі. Ведучі з запрошеними експертами аналізують події дня, їхній контекст і коротко- та довгострокові наслідки для суспільства, економіки та безпеки. Наприкінці кожного випуску обговорюють одну важливу/резонансну тему у ширшому контексті (зокрема культурні феномени, наукові прориви, соціальні дискусії).

«Годинний етер будується на актуальній новинній адженді та класичній драматургії новин із чітким фокусом на ключові події в Україні та світі… Формат передбачає пояснювальну аналітику в режимі реального часу, із включенням кореспондентів з місць подій» — пояснила головна редакторка «Еспресо» Ольга Крупник.

Що далі: програма виходить у будні 19:00–20:00, у вихідні 18:00–19:00.

«25 стратегічних питань для України»

Хто запустив: Ukraïner спільно з Інститутом фронтиру. Кураторка проєкту — керівниця медіапроєктів Інституту фронтиру Катерина Ботанова.

Суть і формат: Це серія есеїв, у якій протягом 2026 року 25 українських інтелектуалів і митців аналізуватимуть ключові виклики перед Україною, щоб розширити публічну дискусію про те, де ми перебуваємо сьогодні і як можемо рухатися далі. Проєкт виростає з місії Інституту фронтиру — підтримувати інтелектуальний майданчик для системної розмови про майбутнє України всередині країни й назовні, у ширшому регіональному та міжнародному контексті. Для Ukraïner це продовження розмови про майбутнє в іншій формі — есеїстика як спосіб розгорнути аргументи й «залишити читачеві простір для осмислення».

«Від здатності та сміливості артикулювати й мапувати виклики залежить і наше життя в довгій війні, і осмислення та формування сенсів цього життя, і майбутнє України», — каже Катерина Ботанова

Для кого: Для аудиторії, якій потрібен простір для стратегічного мислення про війну та майбутнє України. Також — для спільнот за межами України, яким важливо бачити українську розмову про майбутнє в міжнародному контексті.

Що далі: Есеї виходитимуть упродовж 2026 року, поступово формуючи набір «стратегічних питань» і рамку для обговорення майбутнього. На сторінці проєкту вже опубліковані есеї Катерини Ботанової та Олени Стяжкіної.

«Один ранок на дві столиці»

Хто запустив: команди української редакції польського національного мовника TVP — Slawa TV — та телеканалу «Еспресо».

Суть і формат: спільний тригодинний інформаційно-аналітичний ранок у будні з 7:00 до 10:00 за київським часом. На початку кожної інформаційної години виходять новини «Варшава — Київ. Ранок», далі — аналітичні студії «Український фокус. Ранок». У фокусі — оборона України, євроатлантична інтеграція, економіка, відбудова, протидія російській дезінформації та модерування питань польсько-українського діалогу в різних сферах.

«Ми розповідатимемо про усі теми, які хвилюють українців не лише в Україні. Найактуальніші події ми аналізуватимемо у загальноєвропейському контексті, даючи точки зору як українських, так і міжнародних експертів», — прокоментувала генеральна продюсерка «Еспресо» Анастасія Равва.

Для кого: для української аудиторії в Україні та за кордоном, якій потрібні ранкові новини й аналітика з європейським (зокрема польським) контекстом та доступом до міжнародних експертів українською мовою.

Що далі: проєкт можна дивитися в диджиталі та на супутниковому телеканалі Belsat, а також в етері «Еспресо».

How Come

Хто запустив: Ukraїner International. Редакторка й ведуча серії — Анастасія Марушевська, експертка зі стратегічних комунікацій, редакторка Ukraїner International.

Суть і формат: серія інтерв’ю пропонує свіжі перспективи на глобальні проблеми крізь призму українського досвіду та ставить питання, яких часто бракує в сучасному поляризованому медіаландшафті.

Перший матеріал — розмова з афганським журналістом у вигнанні Шафі Карімі про реалії Афганістану під фактичним правлінням талібів, вплив на жінок та ширші наслідки для світу.

Для кого: для міжнародної аудиторії, яка хоче глибших пояснень світових процесів через інтерв’ю з людьми з різних країн, а також для українців, яким важливі перекладені тексти про світ із фокусом на контексти, корисні Україні.

Де дивитися: епізоди виходять на YouTube-каналі Ukrainer in English. Теми, які особливо актуальні для українців, команда планує перекладати й публікувати текстами на своєму сайті.

Подивіться на це

«Прайдем пагамонім»

Хто запустив: Регіональна команда «Суспільне Чернігів».

Суть і формат: YouTube-проєкт про те, «як звучить Чернігівщина» — через місцеві слова, вимову та діалектні особливості (лексика на кшталт «пистілка», «гукова», «кияхи», «гоцка», «кібетія», «чемерва», «патупєнікі» тощо). У випусках команда їздить населеними пунктами області, показуючи, як говорять люди в різних громадах. Перший випуск проєкту зняли у селі Голубичі Ріпкинської громади. Наступні — в Конятині, Семенівці та Бірківці.

«Я зіткнулася з мовним бар’єром — подекуди не розуміла окремих слів і перепитувала по кілька разів. А інколи й мене не могли зрозуміти. Уже під час роботи над проєктом з’ясувалося, що багато з віднайдених слів мої колеги теж почули вперше, — розповідає авторка проєкту, рівнянка Катерина Сірук. — Знайти носіїв говірок було не завжди просто, здебільшого це люди старшого віку, і не всі вони готові до медійності».

Де дивитися: на YouTube-каналі «Суспільне Чернігів»

«КульTour» — подорож українською культурою

Хто запустив: телеканал «Суспільне Культура». Ведуча — Катерина Оникійчук. Шеф-редакторка — Олена Нужна; продюсерка — Юлія Ісакова; режисерка — Людмила Кривомаз.

Суть і формат: телепроєкт-мандрівка Україною, який показує культуру «у всьому різноманітті» (архітектура, одяг, кримська спадщина, театр, кіно, їжа, музика) та сучасних митців, що зберігають автентичність.

Перший епізод — зі Львова, зокрема про те, як митці працюють з архітектурою та відшукують фрески/колони/барельєфи під шарами тинькування.

Для кого: Для широкої аудиторії, яка хоче зрозуміти українську ідентичність через культуру та побачити, як традиції переплітаються з сучасним життя.

Що далі: прем’єра першої серії відбулася 11 січня на телеканалі та YouTube-каналі «Суспільне Культура», Уже вийшло чотири серії, далі вони виходитимуть щонеділі. Дивіться в цьому плейлисті.

Скажи правду

Хто запустив: «Українська правда». Керівник відеовідділу — Євгеній Сафонов.

Суть і формат: проєкт у форматі вільного мікрофону: команда встановлює палатку «Скажи правду», де пересічні українці можуть висловитися й бути почутими. Після двох пілотних випусків під час «Картонкового майдану» формат вирішили запустити щотижнево.

Для кого: насамперед для молоді, якій важливо мати простір, де її почують. Водночас «вільний мікрофон» задуманий як ширший зріз суспільства, бо висловитися можуть усі охочі.

Фінансування: проєкт втілюється за підтримки International Media Support (IMS).

Що далі: під час пілотного запуску отримали багато позитивних коментарів, що такого формату бракувало. Далі палатка переїжджатиме з міста в місто, щоб звучали голоси людей з різних регіонів України. Випуски публікують на окремому каналі, уже вийшли відео про Ізюм, Харків, Київ.

YouTube-канали

«Погляд. Інтерв’ю»

Хто запустив: медіа «Погляд», інтерв’юерка — Марія Марчук

Суть і формат: у фокусі — розмови з героями з Київщини та Києва (зокрема художниками, співаками, громадськими активістами, волонтерами, адвокатами, екологами, фотографами, ветеранами, політиками тощо).

Нові епізоди виходитимуть двічі на тиждень; перший випуск — інтерв’ю з фотографкою Оленою Гром.

Головна редакторка Наталія Зіневич розповіла «Детектору медіа», що донедавна довгий контент губився на основному каналі серед новинних сюжетів. Врахувавши тренди платформи, вирішили розвести довгі й короткі формати — зокрема для того, щоб розвивати спільноту спонсорів довкола контенту.

Для кого: для аудиторії, якій цікаві великі персональні історії та докладні розмови з людьми з Києва й Київщини.

Фінансування: команда планує розвивати канал через спонсорство та донати, а також залучати рекламні інтеграції та партнерства, щоб вийти на самоокупність. Технічну частину запуску частково покривають коштами з монетизації основного YouTube-каналу. Марія Марчук отримала стипендію Fellowship for Mediamakers від MDF та MICT, що дало змогу зосередитись на інтерв’ю та підготувати частину випусків.

Що далі: до кінця зими «Погляд» планує запустити ще два канали — «Погляд Історії» та «Погляд Kids» — щоб публікувати більше матеріалів, які не потрапили до новинних сюжетів. Також медіа відбудувало маленьку студію в Бучі, знищену російськими окупантами у 2022-му, де зараз знімають інтерв’ю.

Оновлений «Карт бланш»

Хто запустив: медіаменеджер, співзасновник Агенції медійного росту «Або» Олександр Білінський.

Суть і формат: у першій версії «Карт бланшу» до повномасштабного вторгнення Білінський говорив про медіабізнес із редакторами та власниками видань. Чотири роки потому він перезапускає проєкт на новому YouTube-каналі українською мовою.

У першому випуску — розмова з Ольгою Вольською-Тищук про:

• її кар’єру після звільнення зі StarLightMedia;

• запуск власної компанії — Tyshchuk Digital Hub;

• про розвиток брендів і креаторів на YouTube;

• розбір «формул успіху» каналів-мільйонників (Гордона, Стерненка, Дурнєва, MrBeast) — на яких емоціях грають і як монетизуються.

У випуску є формати «джокерів» (питань від людей, що добре знають тему чи героя), «тест на сумісність» (бліцопитування для портрету героя), «як карта ляже» (герой витягує картки й коментує кейси чи терміни).

Для кого: Для людей, які готові «використати свій карт бланш»; для серійних підприємців і тих, хто починає з нуля або пережив кілька поразок; для тих, кому близькі теми «10 тисяч спроб», допитливості та пошуку ідей для нових стартів.

Що далі: у Telegram-каналі Білінський розповів, що планує:

• Розбудову спільноти, народження бізнесів (нових карт бланшів) та партнерств.

• Однойменне видавництво нонфікшну про українські компанії, підприємців, стартапи.

• Продюсерський центр для людей, які бачать проявленість точкою зростання для себе та свого бізнесу.

YouTube-канал «LIGA Бізнес»

Хто запустив: LIGA.net.

Суть і формат: окремий YouTube-канал про бізнес, управління та лідерство в Україні. Гості й ведучі говорять про корпоративне управління, трансформації бізнесу й державного сектору, роботу команд у кризі, оцінювання ризиків та ухвалення рішень.

Першим відео стала розмова проєкту «Вища LIGA», який веде Роман Бондар (Korn Ferry в Україні), зі співвласником групи компаній NOVA («Нова пошта») Володимиром Поперешнюком.

На каналі публікуватимуть:

• глибокі інтерв’ю з лідерами бізнесу;

• аналітичні розмови про економіку та ринки;

• кейси трансформації компаній;

• дискусії про управління, відповідальність і розвиток.

Для кого: для підприємців, менеджерів і команд, які шукають прикладні кейси про управління, лідерство та кризові рішення в українських реаліях.

Що далі: редакція анонсувала лінійку проєктів, які запускатимуть поступово.

У черзі на прослуховування

Подкаст «1325» (другий сезон)

Хто запустив: Громадське радіо спільно з ГО «Жінки в медіа». Ведучі — Анастасія Багаліка (Громадське радіо) та Ліза Кузьменко (голова ГО «Жінки в медіа»).​

Суть і формат: подкаст про те, як жінки змінюють правила гри — на фронті, у громадах і за столом переговорів. Кожен випуск пояснює, як принципи Резолюції «1325: Жінки, мир, безпека» втілюються в Україні.

Перший епізод другого сезону — розмова з радницею з гендерних питань Генштабу ЗСУ Оксаною Григор’євою про гендерну рівність у військовій освіті, бар’єри для жінок і значення більшої кількості жінок-офіцерок для української армії.

«Ми починаємо другий сезон подкасту “1325” з думкою про українських жінок, чия стійкість так багато значить зараз для стійкості всього суспільства. У наступних випусках ми також будемо піднімати теми, які визначають нашу безпеку тут і зараз», — говорить Анастасія Багаліка.

Фінансування: подкаст випускають завдяки комунікаційній кампанії «1325: Жінки.Мир.Безпека», яку реалізує Український Жіночий Фонд за фінансової підтримки урядів Великої Британії, Нідерландів та Канади.

Що далі: Нові випуски виходять щосуботи о 14:10 в етері Громадського радіо, а також доступні на сайті й подкаст-платформах

Цей хіт (другий сезон)

Хто запустив: «Радіо Культура». Авторка подкасту — музикознавиця Катря Гончарук.

Суть і формат: Аналітичний подкаст про музичні хіти. У першому сезоні Катря Гончарук аналізувала поплегенди українського ретро: що робить пісню хітом, а мелодію незабутньою. У другому сезоні авторка пропонує зануритися у світ оперних хітів — тих арій, які давно вирвалися з театральної рампи й оселилися у масовій культурі. Програма розповідає про те, як класична музика стає частиною повсякденного життя та чому деякі оперні твори перетворюються на справжні хіти, які знає кожен.

Для кого: Для любителів музики — як класичної, так і популярної, для тих, хто цікавиться історією музичних творів та їхнім впливом на масову культуру.

Де слухати: на улюбленій стримінговій платформі.

Новий сезон подкасту «На її плечах»

Хто запустив: Divoche.media. Ведуча — журналістка й культурна менеджерка Ірина Славінська.

Суть і формат: новий сезон подкасту присвятили гендерній рівності та жіночому лідерству у вищій освіті з фокусом на системних бар’єрах для жінок в університетах.

У п’яти епізодах Славінська говоритиме з освітянками, науковицями та менеджерками про реальний досвід роботи в українських університетах, нерівний доступ до ресурсів, кар’єрні обмеження та інструменти змін.

Перший епізод — розмова з експерткою з гендерної рівності та недискримінації Катериною Ілікчієвою про «скляну стелю», те, чому формальна рівність прав не гарантує рівних можливостей, і чому домагання в університетах лишаються табу.

Для кого: для аудиторії, яка цікавиться реформами у вищій освіті та практичними змінами в університетському середовищі.

Фінансування: сезон створений у межах програми Британської Ради Gender Equality Partnerships, спрямованої на системні зміни у сфері вищої освіти.

Що далі: серед гостей — керівниці університетів, зокрема ректорка Приазовського державного технічного університету Олена Хаджинова та ректорка Луцького національного технічного університету Ірина Вахович.

Де слухати: на подкаст-платформах та YouTube.

«Який твій ARR?»

Хто запустив: Scroll.media. Ведучі — головний редактор Scroll.media Ілля Кабачинський та Денис Сичков, принципал Horizon Capital.

Суть і формат: подкаст-розмова про інвестиції з фокусом на український/локальний ринок. Назва відсилає до показника ARR (annual recurring revenue), про який медіа багато пише в контексті техкомпаній.

«З самого початку запуску видання ми хотіли зробити подкаст, де б могли акумулювати знання на тему інвестицій не з іноземних джерел чи абстрактних уявлень, а відповідного до місцевого ринку», — кажуть у редакції.

Перший сезон задуманий як серія коротких епізодів по 15–20 хвилин, кожен — про одну конкретну тему. Паралельно до епізодів обіцяють публікувати конспект для тих, хто більше любить читати.

Для кого: для фаундерів, менеджерів, людей, які хочуть розібратися в раундах, оцінці компаній та логіці венчурних інвестицій.

Фінансування: партнер першого сезону — «ПриватБанк».

Що далі: У першому сезоні заплановано 12 епізодів; на старті доступні перші три (про ARR, раунди A/B/C та оцінку стартапу при залученні перших інвестицій). Слухати можна на Apple Podcasts і Spotify.

Для спільноти

Персональні стрічки «Моя стрічка» та «Рекомендовано» на LIGA.net

Хто запустив: LIGA.net.

Суть і формат: LIGA.net додала персоналізацію та рекомендації контенту для зареєстрованих користувачів. У персональному кабінеті з’явилися:

• «Моя стрічка» (користувач обирає теми і бачить усі матеріали за цими напрямами — новини, аналітику, думки, спецпроєкти тощо);

• «Рекомендовано» (формується на основі прочитаного й підказує матеріали, які можуть бути корисними).

«Мою стрічку» налаштовують вибором тем у кабінеті, а «Рекомендовано» підтягується автоматично після перших днів користування сайтом.

«Персоналізація та рекомендації — частина трансформації LIGA.net у бік медіа, яке працює для читача. Коли інформація підлаштовується під ритм життя, час і фокус людини, а не навпаки. У такому форматі читач не “встигає за новинами”, а використовує медіа як інструмент — для розуміння подій, ухвалення рішень і роботи з інформацією у власному темпі», — кажуть у редакції.

​Зимові світшоти hromadske «Якби не ви, то б і не ми»

Хто запустив: hromadske. Автор ілюстрації — Олесь Дерега.

Суть і формат: Нова лінійка мерчу — теплі світшоти на флісі з меседжем «Якби не ви, то б і не ми»; виробництво українське. Ціна світшота — 1800 грн.

Куди спрямують вторговані кошти: на діяльність редакції — інституційну роботу, журналістські розслідування, прифронтові репортажі, виробництво подкастів та інші проєкти команди.

Що далі: придбати чорні, сині й рожеві світшоти можна можна у крамниці hromadske.

Здибанки для журналістів

Хто запустив: медіамережа «Вікно Відновлення». Команда проєкту: Роман Даніленков — керівник партнерств, Ангеліна Тьохта — керівниця комунікаційного відділу, Ольга Стукало — керівниця контентного відділу, головна редакторка.

Суть і формат: серія онлайн-зустрічей («здибанок») для обміну знаннями й практиками, які допомагають посилювати стійкість медіа під час війни.

«Здибанки фокусуються на посиленні стійкості, переосмисленні бізнес-моделей, пошуку нестандартних рішень, тестуванні нових підходів і підтримці сміливих експериментів. Редакціям потрібен безпечний простір для чесної розмови, спільного аналізу викликів і пошуку рішень — і цей проєкт відповідає цій потребі», — сказав Роман Даніленков, керівник партнерств медіамережі «Вікно Відновлення».

Перша здибанка відбулася 27 січня на тему «Як гуртувати людей навколо медіа. Розвиток спільнот». Спікер — Андрій Яніцький, голова правління ГО «ПроМедіа». Під час зустрічі він говорив про кризу традиційних медіа у світі та Україні, зміни у споживанні новин і довірі до медіа, медіаспільноти як нову норму для онлайн-медіа, модель для аналізу й порівняння спільнот та практичні кроки побудови спільноти — від ідеї до результату.

Для кого: передусім для прифронтових і прикордонних редакцій, які працюють у середовищі постійної нестабільності, а також для всіх охочих медійників, яким потрібні інструменти й підходи для зміцнення стійкості медіа.

Фінансування: проєкт реалізується за підтримки Міжнародної програми розвитку комунікації ЮНЕСКО.

Перевірка фактів

«Де правда?»

Хто запустив: VoxCheck — фактчекінговий проєкт незалежної аналітичної платформи «Вокс Україна» у партнерстві із «Суспільним».

Суть і формат: фактчекінгова програма, яка допомагає глядачам орієнтуватися в інформаційному просторі та розрізняти маніпуляції. Фактчекери VoxCheck спростовують поширені міфи, стереотипи й упередження, зокрема ті, які системно використовує російська пропаганда у своїй інформаційній війні. Мета команди — розвивати критичне мислення та допомагати аудиторії ухвалювати зважені рішення в умовах інформаційного шуму.

«У сучасних умовах правда має прямий вплив на стійкість суспільства та якість рішень, які ми ухвалюємо щодня. Вихід програми на “Суспільному” дає можливість системно працювати з широкою аудиторією та посилювати культуру критичного мислення», — зазначив Максим Скубенко, виконавчий директор «Вокс Україна», офіцер ЗСУ.

Для кого: для широкої аудиторії, яка хоче навчитись відрізняти факти від маніпуляцій.

Що далі: нові випуски виходитимуть щотижня: на Першому каналі — щосуботи о 15:15, на YouTube-каналі «Вокс Україна» — щовівторка о 20:00.

«Озброєні фактами: коли правда захищає»

Хто запустив: «Громадське радіо» спільно з фактчекерською організацією StopFake.

Суть і формат: подкаст про те, як працює дезінформація на прифронтових і тимчасово окупованих територіях: ведучі пояснюють механіки маніпуляцій, перевіряють чутливі теми та допомагають громадам отримувати правдиву інформацію «без паніки й фейків».

«Не лише Росія, а й інші країни, де популізм набуває популярності, намагаються переконати нас, нібито правди не існує. Тоді як тільки вона, обґрунтована фактами, здатна нас захищати. Про це і є наш проєкт», — каже авторка подкасту Альона Нестеренко.

Перший випуск — про те, як Росія використовує свята для поширення фейків і пропаганди.

Для кого: Для мешканців/громад на прифронтових і окупованих територіях та ширшої аудиторії, яка хоче навчитися відрізняти факти від маніпуляцій у щоденному інформаційному потоці.

Що далі: Вихід в етері Громадського радіо — щоп’ятниці о 09:30, також епізоди доступні на сайті та подкаст-платформах.

Долучитися до добірки продуктів

Свої й надійні

Що далі для відеокреаторів у 2026-му? На це питання відповідає щорічний прогноз трендів від TikTok:

1️⃣ Time to lock in, тобто перестати підживлювати свої delulu-фантазії й відсторонюватися від світу через «тихе звільнення». У TikTok вважають, що 2026-го люди серйозніше налаштовані щодо майбутнього й досягнення цілей. Але у своїх блогах говорять не про успішний успіх, а про щоденні кроки до нього.

2️⃣ Далеко підеш за інтересами. Не один тренд-репорт говорить про дуже нюансовані бульбашки та фрагментацію ідентичностей однієї людини між різними акаунтами. Щоби лишатися релевантними, брендам і креаторам треба шукати зв’язок між своєю діяльністю та несподіваними нішевими спільнотами.

3️⃣ Чому я маю в це вкластися? TikTok вважає, що імпульсивні купівлі відходять в минуле, і споживачам треба терпляче й методично доводити, що ваш продукт чи контент вартий їхнього часу чи грошей. Це також і про послідовну комунікацію бренду, і про вибіркові продумані партнерства.

Як це використати в медіа?

💜 Показуйте більше буденності вашої редакції в різних форматах: «як ми це робимо», пояснення рішень, апдейти щодо продукту чи резонансних тем, розбір помилок тощо.

💜 Поставте на потік роботу з коментарями, наприклад, через відео-пояснення чи відповіді на запитання аудиторії — у соцмережах зручно відповідати на коментарі новими відео, це ще й додасть їм переглядів, якщо перший пост популярний.

💜 Зірки та інфлюенсери запускають другі акаунти, інколи навіть не від свого імені, аби розширити аудиторію й наповнення свого «всесвіту». Медійникам теж можна розглянути запуск окремого TikTok-акаунту. За форматом, стилем і контентом він може дещо відрізнятися від основних платформ — залежно від аудиторії, яку хочете досягти, та її потреб.

💜 Оптимізуйте пости в соцмережах під пошук: ключові слова як в описах і alt-тексті, так і в написах на відео; зміст оптимізований під конкретний запит тощо.

💜 Не цурайтеся тем із дуже вузькою аудиторією — алгоритми нині заточені на добір контенту за найменшою зацікавленістю, тож нішеві відео можуть мати більший відгук, ніж відео на широку аудиторію.

💜 Пам’ятайте, що «маршрути відкриттів» для нових тем непередбачувані. Тому шукайте нестандартні точки, де ви можете зустрітися з аудиторією: від віральних мемів і влучних коментарів до партнерств і офлайн-контактів.

💜 Якщо пишете про інструменти, товари чи послуги, показуйте реальний контекст використання. ШІ може провести порівняльний аналіз офіційних характеристик, але не замінить справжні відгуки та розпаковки, які люди дивляться в соцмережах.

💜 Коли складаєте медіакіт або лендинг для передплатників, пояснюйте, що ваш продукт дає людині, які її потреби закрити, які переваги отримає від співпраці чи спільноти. Будьте прозорими в комунікації: показуйте звіти, приклади впливу матеріалів, відгуки/цитати ком’юніті тощо.

🙏🏻 Примножте користь цієї розсилки для медіаспільноти, запросивши колег до читання — перешліть їм лінк для підписки https://www.rivni.media/subscribe

«Це не наш заголовок!»

Поки редактори викручують SEO-заголовки й описи, аби сподобатися пошуковику, Google та Gemini зводять зусилля нанівець. Закордонні видавці, за даними The Verge, помітили, що Google переписує заголовки у Discover. Якщо у грудні компанія описувала це як невеликий UI-експеримент, то тепер це вже фіча, яку планують поширювати.

Але ці ШІ-заголовки інколи протилежні матеріалу, а підсумки регулярно перекручують факти. А чітких позначок про ШІ зараз немає. Google, щоправда, уточнює, що їхній overview headline відображає інформацію з низки сайтів, але результат впливатиме на сприйняття читачем конкретного матеріалу й видавця.

Це не єдине місце, де Google ставить ШІ оцінювачем. У Search Labs є експериментальний формат Web Guide: замість списку лінків — кілька тематичних блоків, у кожного свій ШІ-заголовок і підпис. Заголовки статей, розміщених під ШІ-описом, оригінальні, але метаописи переписані: ШІ пояснює, як саме це джерело відповість на запит користувача, часто в одному стилі зі словами «підтверджує», «уточнює», «деталізує».

Інколи Web Guide оцінює джерело: може попередити, що це Reddit-дискусія, що дані неофіційні або в матеріалі висвітлений поодинокий кейс.

Якщо цей формат вийде з експерименту в основний пошук (як це сталося з AI Mode), то боротьба за CTR дедалі менше буде про влучний заголовок і метаопис і більше про те, чи Gemini правильно зрозуміє та привабливо подасть ваш матеріал. Тому оптимізація сайту під ШІ має враховувати не лише технічний складник, а і те, чи зрозумілий для алгоритмів матеріал і чи сприймуть вони написані вами підсумки.

Можливо, у медіа також буде реальний інструмент для вимкнення (opt-out) свого контенту із ШІ-інструментів Google — на це, за даними Press Gazette, тисне британський регулятор.

Новина тижня — інвестиція в УП

«Українська правда» отримала міноритарного інвестора — нідерландський impact-фонд Pluralis B.V. під управлінням MDIF, а Томаш Фіала лишається найбільшим акціонером. В оголошенні про угоду співвідношення часток не розкривали, але в YouControl уже видно, що за Фіалою лишаються по 87% від ТОВ «УП Медіа» та ТОВ «УП Медіа Плюс», а фонд має по 13% в обох юрособах із внесками у статутний капітал по трохи більше 9,4 млн грн і трохи менше 10 млн грн відповідно.

Фонд заснувала група престижних європейських медіакомпаній та імпакт-інвесторів. Це перша інвестиція Pluralis B.V. в Україні, хоча його управитель Media Development Investment Fund працював із українськими медіа та медійними організаціями.

Це не бізнес-інвестиція, але для розвитку бізнесу: кошти фонду вкладуть у запуск та масштабування пейволу та розвиток редакційних проєктів УП. Два представники фонду в лютому долучаться до наглядового органу, і в цілому інвестор має допомогти УП експертизою для розвитку продуктів. Схоже було і в інших інвестиціях: так, хорватське видання Telegram вдосконалювало моделі диджитал-реклами, передплати та інших продуктів для збільшення доходу.

Фіала розповів Forbes Ukraine, що оцінка «Української правди» становить «одиниці мільйонів доларів» і зросла на кількадесят відсотків від купівлі у травні 2021-го. Відтоді штат зріс із 70 до 200 людей, а аудиторія — до понад 15 млн, крім того придбали кілька проєктів (зокрема «Межу», «Чемпіон»).

Завершимо можливостями

Понад 40 можливостей за січень отримали передплатники Бонусного й Наступного рівнів. Багато з них ще актуальні — приєднуйтеся, аби знайти свій грант, стипендію, навчання чи премію на лютий, березень і наступні місяці

🟪 Стипендії для українських незалежних регіональних редакцій та журналістів від Лабораторії журналістики суспільного інтересу та ECPMF на 4-6 місяців. Заявки чекають тут до 10 лютого

🟪 Фотоконкурс SPOTLIGHTING від європейської журналістської мережі n-ost: надсилайте фото, що розповідають про журналістську працю, до 14 лютого

🟪 Безпековий тренінг із домедичної допомоги від Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» відбудеться на початку березня у Львові. Подати заявку можна до 18:00 8 лютого

Пам’ятаєте, що було рік тому?

У США до влади повернувся Дональд Трамп, і для всього світу почалися «покращення». Рівно рік тому — перегляд американської зовнішньої допомоги, який вилився у закриття USAID.

Хтось відчув це відразу, бо мав активні американські гранти, й навіть кошти, що вже лежали на рахунках, були заморожені. А хтось, як ми в «Медіамейкері», мав відкладений ефект через кілька місяців, коли грантів на ринку різко стало менше, а інші джерела доходів не покривали роботу всієї редакції чи окремих напрямів.

В якому стані медіаринок рік потому? 14% опитаних ІМІ медіа через скорочення американських грантів звільнили частину команди, зменшили обсяги контенту, відмовилися від великих форматів (розслідувань, відео), хоча формально продовжили роботу. У 22% ситуація погіршилася помірно, а 6% — у критичному стані з ризиком закриття. Фінансові труднощі були на другому місці серед головних викликів 2025 року (73,6%), а на третьому місці – скорочення грантових можливостей та короткотермінові гранти (71%)

Що допомогло тим, хто втримався? Медіа активно шукали нове фінансування: переорієнтувалися на європейські гранти, розвивали читацькі спільноти, запускали продакшни чи мерч. А кілька медіа активніше працювали з бізнесами — створювали з них дорадчі ради чи залучали разові внески.

Для Forbes Ukraine, де я зараз працюю, зібрала досвід таких ініціатив у:

🤝нішевому медіа «Читомо», яке вже має в дорадчій раді 8 організацій, дотичних до книжкового ринку й дібраних за репутацією та цінностями;

🤝сумського видання «Цукр» із 3 членами дорадчої ради, куди залучають не лише локальні бізнеси;

🤝медіа про Донеччину й Луганщину «Східний Варіант», яке в межах ініціативи «Свідомий бізнес» підтримали 7 бізнесів (і не лише зі Сходу);

🤝 і трохи згадала про Ukraїner, який надихає колег на розвиток дорадчих рад своєю «командою» із 15 компаній (більше про них — у матеріалі моєї колеги Вероніки Нановської).

Докладно про те, які внески (і грошові, й нематеріальні) роблять бізнеси кожному з цих медіа, як редакції пояснюють бізнесам переваги участі й реагують на недовіру, яку частку бюджету закриває така співпраця і з яких ще джерел туди надходять гроші — читайте в повному матеріалі.

Як доставляти контент сьогодні

У багатьох частинах країни світло з’являється, як у тій пісні й мемних тіктоках під неї, тільки «у тебе в спальні серед ночі». Мобільного інтернету надовго не вистачає, а оптоволокно доступне не всім.

Тож не зайве нагадати, як публікувати контент, щоб він дійсно був доступний читачеві у таких умовах.

☝🏻 Без води, коротше та чіткіше. Час, заряд гаджетів та інтернет обмежені. Звісно, це не означає повної відмови від розлогих інтерв’ю та інших довгочитів. Але переконайтеся, що ключову інформацію ви подаєте чи дублюєте короткими повідомленнями, а великі тексти зручно «просканувати» в пошуку потрібної інформації.

☝🏻 Без клікбейтної паніки. Особливо це стосується усього, що надсилає сповіщення: Telegram-каналів, пушів із сайту і тем імейлів. Мобільний інтернет часто пропускає сповіщення на екран, але не підвантажує саме повідомлення чи сторінку. Не змушуйте читача хапатися за серце заголовками на кшталт «Війна закінчиться 1 лютого» чи «Трамп сьогодні остаточно перевернув світовий порядок». Інтрига, яка змусить клікнути, має залишатися, але й можливість спокійно ухопити основне за секунду — теж.

☝🏻Відео й картинки — або додаток до тексту з ключовим меседжем, або продубльований текстом продукт. У жодному разі не давайте важливі заяви чи інфографіки без інформативних текстових підводок. Якщо це довгий відеоформат — робіть таймкоди й максимально інформативний опис, щоб людина могла або швидко перескочити на потрібний момент або ознайомитися й вирішити, чи треба їй переглянути це, коли телефон буде заряджений і з WiFi. Не нехтуйте alt-текстом зображень, які завантажуєте на сайт: саме він відображається, коли інтернет не може підтягнути картинку.

☝🏻Стискайте медіафайли. Особливо це стосується сайту й Telegram — чим менше важить картинка й відео, тим більш імовірно, що файл завантажиться й буде переглянутий.

☝🏻Повертайтеся й нагадуйте. Люди так чи інакше будуть в курсі важливих новин, а от ваші ексклюзивні довгі формати, які не потребують термінової уваги, можуть пройти повз них. Розгляньте дайджести за тиждень\місяць чи повторну публікацію в соцмережах через деякий час. Оновлення на резонасні теми (подолання наслідків обстрілів, викриття корупції тощо) збирайте в одному місці. Приємним бонусом для читача буде можливість зберегти матеріали для офлайн-читання.

Це все стосувалося онлайн-продуктів, але зараз — саме час зустрітися з чинними чи потенційними читачами офлайн. Свіжий кейс — NV запартнерилися з «Епіцентром» і зробили в їхньому незламному коворкінгу зону з журналами та спеціальною пропозицією на передплату.

Навіть якщо у вас нема журналів чи мерч-пледів — подумайте, як вам опинитися поруч із читачами в пункті незламності, ЦНАПі, бібліотеці, книгарні чи кав’ярні; знайдіть бізнес, який обслуговує вашу ЦА, та придумайте щось разом.

Доступ відкритий

20 січня набув чинності закон № 4212-IX, що посилює гарантії діяльності журналістів. Що варто знати?

🟣 Сесії місцевих рад мають бути відкритими для всіх, також можна робити фото й відео. Протоколи сесій мають з’являтися на сайті.

🟣 Також журналісти зможуть безперешкодно відвідувати установи й бути присутніми на їхніх заходах (зокрема онлайн).

🟣 Засідання комітетів ВР також будуть відкриті для журналістів, а порядки денні, прямі трансляції та їхні записи, протоколи — для всіх.

🟣 Журналісти, які виконують роботу за цивільно-правовим договором для медіа (тобто не в штаті), нестимуть (або будуть звільнені від) таку ж відповідальність за поширення неправдивої інформації чи таємниці, як і штатні журналісти.

Завершимо можливостями

Наступного тижня спливає з десяток дедлайнів грантів для українських медіа, є й кілька цікавих дедлайнів для тих, хто шукає знання чи нетворкінг. Ці та інші медіаможливості доступні для Бонусного рівня — приблизно по 2 гривні за кожну.

Приєднуйтеся й забирайте свою можливість!

🟪 «Сильніші разом»: додатковий прийом заявок на інституційну підтримку та розслідувальну журналістику для регіональних медіа від Асоціації незалежних регіональних видавців України триває до 31 січня.

🟪 Чергова онлайн-здибанка від «Вікна Відновлення»: Андрій Яніцький розповідатиме, як розвивати спільноти навколо медіа. 27 січня о 16:00 — реєструйтеся заздалегідь.

🟪 Команда OpenTech (SoftServe) безплатно розробить технологічні рішення для соціально важливих ініціатив, серед яких можуть бути медіа. Якщо вам треба сайт чи щось подібне — подавайтеся тут до 18 лютого.

Прочитати й піти далі

Відключення світла як ніщо мотивують зосередитися на довгочитах. Цього тижня читала передбачення, зібрані Reuters Institute від медійників із 50 країн.

Набір тем передбачуваний: поки що незрозумілий до кінця вплив ШІ на все — від споживання інформації до бізнес-процесів, чергова хвиля відеофікації соцмереж (які тепер уже остаточно є телевізором), блогери та інфлюенсери, які відбирають шмат уваги.

Медіаменеджери, опитані для звіту, звучать так, ніби планують відповідати на ці виклики переважно реактивно. Тобто якось інтегрувати ШІ в редакційні процеси, аби виробляти більше і швидше, змусити журналістів переймати тактики інфлюенсерів у соцмережах і монтувати більше відео (хоча не завжди мають для цього оригінальні зйомки).

Але звичні журналістські формати мало враховують потребу, яку підсвітила популярність answer engines і стрічки з “говорящих голів” у смартфоні.

Отож паралельно з реактивною адаптацією до нових технологій і трендів медіа варто стратегічно міркувати, як із однобічного мовника перетворитися на платформу, де людина не лише знайде і свіжі обговорення, і “кролячі нори” для глибинного занурення, а і зможе обговорити все це з іншими й відчути себе частиною спільноти. Наприклад:

🤔 Розробляти або власні чат-боти, які в ході розмови витягатимуть для читача інсайти з вашого контенту, або як мінімум системи рекомендацій чи модульні блоки, які підтягуватимуть релевантні запиту користувача уривки з попередніх матеріалів. Багатьом медіа через плинність кадрів бракує інституційної пам’яті, тож це допоможе і журналістам підбирати кращі бекграунди для матеріалів.

🤔 Нелінійні формати матеріалів. Можливість читачу пройти своїм шляхом по різним блокам статті, дописати щось від себе в окремому місці, долучитися до пошуку інформації чи розроблення рішень. Просто вставити відео посеред тексту замало, ось це справжня інтерактивність — коли можеш дати свій внесок і вибрати свій шлях.

🤔 У коментарях до публікацій у соцмережах зараз — інколи навіть більше життєвої мудрості та інформативності, ніж у самому відео чи початковому пості. Коментарі на сайті медіа, можливо, вже не настільки робоча історія (тут ще й додається вимір ботів, яким треба давати раду). Але, можливо, все ж варто переосмислити формати форумів, чатів, коментарів — як їх перепакувати під сучасний контекст медіа? Наприклад, ставити користувачу коро

🤔 Давно кажу про те, що медіа треба оптимізувати свої матеріали вже під чати, а не під пошук. Під чати з ШІ — одна оптимізація (маю текст про основи цього), під людські чати — інша. Це може бути створення шерабельних уривків матеріалів — коротких підсумків, цифр, цитат, фактичних блоків (як легке копіювання в текст, так і картинки) на сайті або лінки, якими можна переслати уривок із розсилки в чат.

🤔 Читацько-редакторський нетворкінг. Конференції та їхні кулуари — занадто масштабно і знеособлено. Для івентів чи залучення спільноти краще шукати більш камерні формати, де і редакція зможе зібрати для себе теми та фідбек, і навіть найзакритіший інтроверт — познайомитися з кимось і відчути себе цікавим і корисним. Це може бути спіддейтинг (короткі розмови один на один по колу), брейншторми чи відкриті мікрофони в невеличких групках чи зустрічі кількох читачів із журналістом, який курує тематичний напрям.

🤔 Продуктивна взаємодія з ширшою аудиторією. Ті, хто збирають на ЗСУ від імені медіа, вже відточили базові навички для цього, тепер треба придумати, як перенести таку залученість аудиторії на позитивні зміни в наших містах чи нішах (залежно від характеру медіа).

🤔 Журналісти як живі люди. Так, це оте саме “бути як креатори”, але не витискати з себе з-під палки напівістеричний тон деяких блогерів-оглядачів, а шукати саме свій голос і стиль. І хай він дещо відрізняється від медіа, але в цьому й живість! А ще — шукати у своїй буденності моменти, які зрезонують вашій аудиторії, і показувати їх. Пишете статтю під п’ятьма ковдрами в холодній квартирі? Покажіть це. Прочитали художню книгу на основі історичних подій, яку журналіст написав би інакше? Розкажіть.

Маєте ще думки, як запустити активну взаємодію читачів із контентом медіа? Що змінити в подачі матеріалів чи роботі зі спільнотою? Напишіть коротко у відповідь на цей лист — можливо, це стане блоком у наступному випуску розсилки

Перші медіановинки року вже запущені…

… а я готуюся збирати з них добірку медіапродуктів за січень.

👉 Усі добірки за другу половину 2025-го ви можете знайти тут, а якщо плануєте запуск нового продукту на січень чи вже це зробили — не забудьте розповісти мені про це у спеціальній формі. А я поділюся добіркою з читачами — можливо, ваш продукт надихне колег на щось схоже.

Завершимо можливостями

Передплатники Бонусного й Наступного рівнів уже готують заявки на низку малих чи більших грантів від українських та міжнародних організацій. Приєднуйтеся, щоби отримати кількадесят актуальних можливостей уже і сповіщення про наступні — надалі.

📌 Гранти для підвищення стійкості українських медіа від Міжнародного фонду відновлення українських медіа (IFRUM) за підтримки Львівського медіафоруму та DII-Ukraine. Дедлайн уже 20 січня, поспішайте із заявками.

📌 До 750 000 грн від ІМІ для незалежних українських медіа та медійних ГО на редакційні й організаційні проєкти. На заявки чекають до 26 січня, деталі тут

📌 Тримісячна інтенсивна програма від Kyiv Media School про те, як застосовувати ШІ в реальній редакційній роботі — від автоматизації рутини до верифікації та протидії дезінформації. Заявки від редакторів і диджитал-керівників медіа чекають тут до 26 січня

Шорсткість у тренді

У мене лежать чекають прочитання ще чимало “гороскопів” на рік авторитетних компаній, але почати перший випуск року захотілося з висновку з мініесе керівника Instagram і Threads Адама Моссері. Воно присвячене тому, що в еру ШІ-контенту, який часто аж занадто ідеальний, креаторам треба пріоритизувати неідеальну картинку та людський контент.

Звісно, можна сумувати, що ШІ-слоп перемагає, або нажахано шукати способи його подолати. Але краще відійти від перемудрованих каруселей, ідеальних кадрів і камер найкращої якості до нефільтрованих картинок і швидше сформульованих думок. Моссері буквально дозволяє вимкнути перфекціонізм, і це те, що треба багатьом із нас, щоб не чекати ідеального кадру, а почати говорити про своє життя, роботу та експертизу — по-справжньому, а не підлаштовано під очікування ідеалу. Це не означає взагалі відмовитися від якісної роботи — скоріше спростити та систематизувати систему шаблонів і структур, з якою буде легше і швидше видавати прийнятний результат.

123 нових медіапродукти…

… я зібрала за пів року на “Рівнях медіа” в добірках медіапродуктів. Їх усі ви можете знайти тут, а далі — кілька слів про добірку грудня.

Продуктів там менше, ніж зазвичай, але вони цікаві: сміливий мерч і мінігайди кавою та вином, пам’ять про загиблих і репресованих і натхнення на зміни після важких обставин, а також — підсумки року у вигляді нішевих відзнак.

👉🏻 Читайте добірку грудня тут, а якщо плануєте запуск нового продукту на січень — не забудьте розповісти мені про це у спеціальній формі.

Новина тижня

Журнал “Країна”, що видавався з кінця 2009-го, припиняє виходити друком з початку 2026-го. У дописі вказують такі причини:

Частина нашої аудиторії виїхала або бореться за виживання, мережа продажу друкованих ЗМІ зникла, а умови доставки передплатних тиражів фактично не залишають простору для роботи.

Загалом класичний набір, який чути від друкованих медіа, які давно працюють. Водночас проблема не тільки в Укрпошті та закритті чи знесенні кіосків преси разом із рештою МАФів, а в цінності, яку медіа дає читачеві. Останніми роками ціла низка редакцій випускає друковані журнали, але не як періодику, а як колекційний предмет і своєрідний позачасовий відбиток наших історичних часів, який можна буде поставити на полиці й, гіпертрофовано кажучи, передати дітям чи онукам.

Газети й журнали, заточені під новини та рефлексії щодо актуальних подій, саме в Україні програють зокрема через високий рівень диджиталізації й залежність від оперативних новин. Це не означає, що вони не цінні, просто цінність подається запізніло порівняно з сайтом чи Telegram.

Утім нині у світі набирає сили тренд going analogue — тобто вийти з диджитал-світу і творити щось руками, а не тільки бездумно споживати алгоритмічну стрічку. Насамперед, звісно, втомлена від гаджетів молодь іде купує розмальовки, пробує хобі на кшталт ліпки чи в’язання, або пише думки в паперовий щоденник. Але журнали й газети з ключовими новинами, подані стисло й доступною мовою, цілком могли би вписатися в цей тренд — якби мали ресурс на адаптацію та кілька юних і сміливих бренд-менеджерів та інфлюенс-маркетологів.

Ось приклад — американка Келсі Рассел почала читати газети, бо відчувала, що її розуміння новин сильно фрагментоване. А потім стала знімати тіктоки, розповідаючи іншим про це. Це її власна ініціатива, але чому б редакціям не стимулювати щось таке у вигляді читацького клубу, посткросингу чи чогось такого, для чого потрібен друкований продукт? Глобально це не врятує продажі, звісно, але підсилити бренд і залучити нову аудиторію навіть в умовах мобільності й нестабільності — чом би й ні.

Завершимо можливостями

Передплатники Бонусного й Наступного рівнів отримують значно більше можливостей у закритому каналі. Приєднуйтеся, щоби отримати кількадесят актуальних можливостей уже і сповіщення про наступні — надалі.

📌 Програма «Посилення сталості медіа та інноваційного контенту в прифронтових і прикордонних регіонах України» від медіамережі «Вікно Відновлення» за підтримки ЮНЕСКО: невеликі гранти на контент, менторська підтримка і групові зустрічі. Якщо ваше медіа є членом мережі, подавайтеся до 12 січня

📌 RSF Berlin Fellowship Program 2026 від «Репортери без кордонів»: шестимісячна стипендійна програма в Берліні з навчанням, воркшопами й нетворкінгом. Заявки приймають до 15 січня

Цю справу я продовжую на «Рівнях медіа» — тут добірка липня, серпня, вересня, жовтня та листопада 2025-го. А в цьому матеріалі — нові продукти українських медіа, про які я дізналася у грудні. Або — які прислали колеги через спеціальну форму, яка відкрита постійно — діліться своїми новинками наступного місяця

📌 Перелік не претендує на вичерпність, і нових якісних продуктів у медіа може бути значно більше.

Пам’ятаємо

Документальний фільм «Репресована коляда»

Хто запустив: команда «Суспільного Мовлення» у співпраці з продакшном MIR AND CO PRODUCTION. Режисерка та авторка сценарію — Станіслава Доронченко, співавторка сценарію — Світлана Доронченко, режисерка анімації — Анастасія Фалілеєва, продюсери — Кирило Нечмоня, Ірина Первишева та інші.

Суть і формат: це документальна стрічка, яка через призму вертепної традиції розповідає про долі українських дисидентів, для яких різдвяна коляда стала формою протесту проти радянської системи.

Центральним образом є анімаційний персонаж Вертепний Чорт, який отримує місію «Повернути пам’ять». Сюжет базується на історіях Івана та Надії Світличних, Стефанії Шабатури, Ігоря та Ірини Калинців, які зазнали репресій за збереження національних традицій.

«Це і телевистава з анімацією, і результат великої роботи з архівами та документами. Ми вивчали протоколи допитів, листи та спогади, щоб перетворити їх на короткі, але місткі діалоги й символічні анімаційні сцени. Свято коляди сьогодні, під час війни, — це символ із сильними образами світла, перемоги добра, це джерело надії. У фільмі ми показали, що навіть десятиліття радянської заборони не зупинили традицію», — поділилася продюсерка Суспільного Ірина Первишева.

Для кого: для всіх, хто цікавиться історією руху шістдесятників, українськими традиціями та боротьбою за національну ідентичність.

Що далі: телевізійна прем’єра відбулася 24 грудня 2025 року на телеканалі «Перший». З 27 грудня повна версія стрічки доступна для вільного перегляду на YouTube-каналі «Суспільне Документалістика».

Блок вшанування пам’яті загиблих на сайтах медіа

Хто запустив: Платформа пам’яті «Меморіал» спільно з Агенцією медійного росту «Або».

Суть і формат: спеціальний блок «В цей день вшановуємо памʼять», який можна інтегрувати на сайти медіа, автоматично підтягує дані з бази «Меморіалу» і щодня показує світлини та короткі життєписи військових і цивільних, які загинули саме в цей день у різні роки російсько-української війни.

Блок уже є на сайтах 40 локальних медіа мережі The City. Інтеграція працює через API, тобто редакціям не треба наповнювати блок вручну.

Для кого: для редакцій, які прагнуть зберігати пам’ять про втрати у своїй громаді.

Що далі: розробники планують додати функцію фільтрування за регіоном або містом, щоб показувати аудиторії саме місцевих загиблих.

Про сучасників

Екологічні розслідування від регіональних команд «Суспільного»

Хто запустив: регіональні команди «Суспільного мовлення» (Львів, Черкаси, Херсон) у співпраці з локальними журналістами та продакшнами.

Суть і формат: документальні фільми-розслідування фокусуються на гострих екологічних проблемах та незаконній забудові в регіонах. У грудні 2025 року презентували три стрічки:

• «Мовчання Свидовця» (Суспільне Львів і режисерка Катерина Мурована) — про багаторічну боротьбу за збереження гірського масиву Свидовець від забудови мегакурортом. Автори дослідили, як інвестиційні проєкти загрожують екосистемі Карпат, пралісам та водному балансу регіону.

• «Не наші береги. Хто забудовує Дніпро на Черкащині?» (Суспільне Черкаси та 18000) — розслідування про незаконну приватизацію берегової смуги Дніпра, де замість відкритого доступу до води з’явилися паркани елітних маєтків. Журналісти показали масштаби захоплення землі та бездіяльність контролюючих органів.

• «Херсон. Дихай повільно» (Суспільне Херсон та Катерина Мурована) — фільм про невидимі наслідки війни для екології півдня. Автори аналізують, як постійні обстріли та вибухи отруюють повітря в місті, та розповідають історії херсонців, які живуть в умовах екологічної небезпеки.

Для кого: Для активних громадян, екоактивістів, мешканців відповідних регіонів та всіх, хто цікавиться впливом війни та корупції на довкілля.

Фінансування: фільми з’явилися після мистецьких конкурсів на екологічні розслідування в межах та завдяки проєкту «Підтримка редакційної й цифрової трансформації та розвитку корпоративної культури суспільного медіа в Україні», що фінансується шведським агентством Sida.

Документальний серіал «Помаранчева епоха»

Хто запустив: Команда «Суспільного Мовлення». Автором ідеї та фільму є Олександр Зінченко, режисером — Сергій Лисенко, а голосами проєкту стали Юрій Макаров і Вікторія Польченко.

Суть і формат: масштабний дев’ятисерійний документальний цикл охоплює десятиліття з 2000 по 2010 рік. Проєкт виходить за межі простої хроніки подій 2004 року і пропонує глибший політичний та соціальний аналіз епохи.

Серіал поділений на три блоки:

• Передумови (перші три серії): епоха Кучми, акція «Україна без Кучми», вбивство Георгія Гонгадзе.

• Революція (центральні три серії): перебіг протестів на Майдані.

• Наслідки (фінальні три серії): спадок революції та її вплив на суспільство до 2010 року.

У зйомках взяли участь приблизно 40 очевидців, серед яких Оксана Забужко, Олександр Квасневський, Марія Бурмака та інші.

«Для мене було важливо почути й зафіксувати голоси тих, хто проживав цю епоху не з підручників, а зсередини — з сумнівами, страхами, вибором і відповідальністю. Цей серіал — не про ідеалізацію минулого, а про чесну спробу зрозуміти, як ми дійшли до точки, де суспільство вперше так голосно сказало “ні”, “ні брехні”, і які уроки того досвіду залишаються з нами сьогодні», — сказав продюсер проєкту Володимир Ладижець.

Для кого: для широкої аудиторії, яка хоче зрозуміти причино-наслідкові зв’язки новітньої історії України, а також для молоді, яка не застала подій 2004 року у свідомому віці.

Фінансування: за підтримки Фонду «Аскольд і Дір» (адмініструється ІСАР «Єднання») за фінансування урядів Норвегії та Швеції.

Що далі: прем’єра першого епізоду відбулася 20 грудня 2025 року на телеканалі «Перший».

Подкаст «Перетвірники»

Хто запустив: «Громадське радіо». Авторка та ведуча проєкту — Єлизавета Цареградська.

Суть і формат: це аудіоісторії про українців, які зуміли перетворити травматичний досвід війни на точку зростання. Герої проєкту — це люди з прифронтових і окупованих територій, які евакуювалися, адаптувалися на новому місці та знайшли в собі сили не просто почати життя спочатку, а й допомагати іншим.

«Ми не маємо на меті вибудувати ілюзії чарівної реальності: наші герої та героїні розповідають і про проблеми, і про вади як державної системи, так і людські риси та фактори, що можуть демотивувати, або ж й вбивати віру. Утім, ми маємо розуміти, що майбутнє України за тими дієвцями, котрі, попри падіння, знаходять в собі сили піднятися знову», — зазначає авторка.

Перший випуск присвячений Наталії Зубар — переселенці з Бахмута, яка, пересуваючись на кріслі колісному, активно займається громадською діяльністю та допомагає іншим ВПО у Києві. Інший епізод розповідає про Ольгу Леонтьєву з Мелітополя, яка продовжує громадську активність у Запоріжжі.

Для кого: для внутрішньо переміщених осіб, які шукають мотивацію та приклади успішної адаптації, а також для всіх українців, що потребують історій про стійкість і людську силу.

Графік виходу: Нові епізоди з’являються двічі на місяць. Щовівторка їх можна слухати о 19:10 в етері «Громадського радіо», а також вони доступні на сайті та подкаст-платформах.

Усі випуски тут

Новий смак

Кавовий набір «Мультиплікатор бізнес-успіху»

Хто запустив: Forbes Ukraine у колаборації з Idealist Coffee Co

Суть і формат: це лімітована колекція дріп-кави, створена для поєднання щоденного ритуалу з бізнес-мотивацією. У наборі — сім дріп-пакетів із кавою з Уганди, Ефіопії, Бразилії, Сальвадору, Гватемали, Колумбії та Руанди. Добірка коштує 590 грн.

На кожному пакеті розміщена цитата успішних СЕО та власників бізнесу. За задумом авторів, це працює як формула продуктивного тижня: «один день — одна фраза — один крок до цілі».

«Ми щиро віримо в креативність та амбіції наших людей. У їхню здатність створювати великі продукти та ухвалювати сміливі рішення. Тому випустили лімітовану колекцію дріпів, щоб через слова відомих підприємців надихнути українців на нові досягнення», — йдеться в описі продукту.

Спецпроєкт «12 знакових вин України»

Хто запустив: ділове видання LIGA.net спільно із запрошеними сомельє.

Суть і формат: Це інтерактивний гід та добірка найкращих українських вин, структурована за принципом «кожному вину — свій час». Експерти обрали ідеальний напій для кожного з 12 місяців року, спираючись на власний смак та результати галузевих конкурсів Wines&Spirits Awards 2025 та U Wines Award 2025.

Проєкт фіксує зміну сприйняття вітчизняного продукту: від скепсису минулих років до визнання у 2025-му, коли українське вино «подають на дипломатичних прийомах, продають на аукціонах та постачають у мережі супермаркетів країн ЄС та США».

Добірка охоплює як традиційні південні регіони (Буджак, Одещина, Миколаївщина) та Закарпаття, так і нове виноробство півночі (Київська та Чернігівська області) і Поділля.

Для кого: для споживачів, які цікавляться гастрокультурою, шукають якісні локальні продукти або подарунки, а також для тих, хто стежить за історіями успіху українського бізнесу.

Поповнення гардеробу

Колекція мерчу «Не знімати»

Хто запустив: «Українська правда» у колаборації з брендом чоловічого одягу DAMIRLI.

Суть і формат: до лімітованої лінійки одягу увійшли худі (4500 грн) та кепки (2000 грн) у кількох кольорах: червоному, чорному, синьому, сірому та з леопардовим принтом.

Ключовий елемент дизайну — напис «Не знімати». Це фраза, яку журналісти-розслідувачі чують найчастіше, коли намагаються зафіксувати щось приховане.

«Ми дуже часто висвітлюємо теми, які багато хто намагається замовчати. І дуже часто у відповідь чуємо: “не знімати”. Але саме в цей момент ми розуміємо: камера має працювати. Бо якщо журналістам забороняють знімати – значить, там є правда, яку хтось боїться», — коментує головна редакторка УП Севгіль Мусаєва.

Для кого: для аудиторії, яка цінує свободу слова і прагне висловити публічну підтримку незалежній журналістиці та розслідуванням. 100% коштів від продажу колекції підуть на фінансування відділу журналістських розслідувань «Української правди» під керівництвом Михайла Ткача.

Лінійка мерчу «Закохані в Кропивницький»

Хто запустив: кропивницьке онлайн-медіа «Точка доступу».

Суть і формат: Це перша лімітована колекція брендованих речей видання, до якої увійшли худі, екоторбинки та пазли. Головна особливість мерчу — унікальні авторські ілюстрації архітектурних символів Кропивницького, створені дизайнеркою Дар’єю Федоренко.

На речах зображені знакові для міста будівлі: Театр корифеїв, будинок Барського, палац Вайсенберга, лікарня Гольденберга, будинок Паученка та краєзнавчий музей.

«Нам хотілося зробити для своєї спільноти щось матеріальне. Те, що можна взяти із собою, подарувати, одягнути або розкласти вдома з дітьми. Що можна повезти до інших міст і країн», — розповіла ІМІ головна редакторка Ольга Зима.

Для кого: Для мешканців Кропивницького, які люблять своє місто, а також тих, хто шукає змістовний локальний сувенір для подарунка друзям чи партнерам в інших містах та країнах.

Фінансування: всі кошти від продажу спрямовуються на підтримку роботи редакції. Раніше в межах проєкту «Закохані в Кропивницький» редакція вже запустила екскурсійні маршрути містом.

Як замовити: всі товари й деталі щодо замовлення — у цьому пості.

Знак якості

Національний рейтинг «Книжковий інфобум-2025»

Хто запустив: українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» започаткувало цей рейтинг 2025 року.

Суть і формат: мета рейтингу — популяризація української літератури. До участі допускалися книги українських авторів, що вийшли друком 2025 року. Переможців визначало експертне журі, до якого увійшли літературознавці, критики та культурні менеджери (зокрема Олександра Коваль, Ганна Улюра, Ростислав Мельників та інші).

Нагороди вручали у чотирьох основних категоріях:

• «Найкраща прозова книга» — «Гемінґвей нічого не знає», Артур Дронь;

• «Найкраща книга публіцистики, нонфікшн» — «Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії», Радомир Мокрик;

• «Найкраща книга для дітей та юнацтва» — «Музиканти. Четвертий дарунок», Володимир Аренєв;

• «Найкраща поетична книга» — «Нічийний шафран», Ярина Чорногуз.

Окрім основних переможців, Укрінформ також вручив спеціальні відзнаки «Вибір Укрінформу» у кожній із номінацій.

Оновлена Мапа рекомендованих медіа-2025

Хто запустив: «Інститут масової інформації» (ІМІ) та «Детектор медіа» (ДМ) за підтримки Європейського Союзу.

Суть і формат: це нова версія інтерактивної мапи та списку якісних українських ресурсів, які дотримуються високих професійних стандартів. 2025 року до переліку увійшли 253 медіа, що на 48 більше, ніж 2024-го.

До списку потрапили:

• 193 онлайн-медіа;

• 31 телеканал;

• 21 радіостанція;

• 8 центрів журналістських розслідувань.

Географія покриває всі області України, включно з Кримом, Луганщиною та Донеччиною. Лідерами за кількістю якісних медіа стали Київщина (31), Волинь (29) та Харківщина (17). Відбирали редакції на основі моніторингу за 14 індикаторами, що включають прозорість, дотримання етики та стандартів.

Для кого: для аудиторії, яка прагне споживати перевірену інформацію та уникати фейків, а також для донорів і партнерів, що шукають надійні медіа для співпраці.

Що далі: наступна хвиля моніторингу та оновлення мапи запланована на квітень-травень 2026 року.

Дивіться тут

Короткий підсумок року на “Рівнях медіа”

*точніше пів року, адже проєкт запустився наприкінці червня.

🎁 22 випуски цієї розсилки, 5 добірок продуктів, 6 оглядів досліджень та кілька інших матеріалів, опублікованих на сайті та для передплатників.

🎁 Оновлений візуальний стиль і перші пости в Instagram.

🎁У закритому каналі з медіаможливостями для передплатників опубліковані 124 гранти, 83 анонси навчань, 45 стипендійних програм, 39 опенколів на премії, 11 реєстрацій на конференції та ще кілька можливостей поза категоріями. Серед них чимало ще актуальних анонсів на січень і лютий — приєднуйтеся, аби встигнути.

🎁 Це все читають 630 підписників безплатної розсилки, 64 підписники в Instagram та 51 передплатник на монобазі. Дякую за довіру, зокрема тим, хто підтримує гривнею і тим, хто підтримував, але припинив передплату — намагатимуся наступного року дати більше причин прийти\залишитися\повернутися 🙏🏻

Допоможіть проєкту вдало стартувати у 2026-й

🏂🏻 Запросіть колег підписатися на розсилку, надіславши лінк rivni.media/subscribe, або на Instagram (@rivnimedia)

🏂🏻 Поділіться у соцмережах тим, що вас тут зачепило, або своїми рефлексіями на якусь із тем, тегнувши Рівні медіа і\або Дар’ю Трапезнікову.

🏂🏻 Розгляньте можливість платної підтримки для розвитку проєкту: Бонусний рівень, якщо хочете отримувати набагато більше грантів, конкурсів і стипендій, ніж нижче, та Наступний рівень, який матиме ранній доступ до корисних матеріалів та інших функцій спільноти. Є і функція разового донату.

Продовжуємо адаптувати трендові передбачення до практики

Нагадаю, в попередніх листах розглядали звіти Depositphotos, Audacy, Canva та Pinterest. Сьогодні — пару ідей на основі передбачень Dentsu та Deloitte:

📌 Спільноти з реальним спілкуванням стають безпечним простором паралельно до накручених алгоритмами стрічок у соцмережах. Важливо буде мати не тільки реальне спілкування, а і спільні досвіди та спогади. Медіа та бренди можуть допомогти спільнотам їх створити, долучившись до якоїсь події чи зробивши власну тематичну активність (в ідеалі офлайн, але в Україні є поправка на безпекові умови). Разом із цим добре спрацює тренд на ностальгію за кращими часами та повернення до спогадів — як дитячих, так і недавніх.

📌 Люди не читають чи дивляться рекламу, вони виділяють час на те, що їх цікавить. Тому рекламодавців треба переконати, що формати, які довго утримують увагу й до яких повертаються, краще впливають на продажі і brand awareness у довгостроковій перспективі, навіть якщо вже завтра нових клієнтів ще не буде. Гарячий тренд — повернення серіалів і скетчів, але значно коротших і вертикальних (бо для соцмереж). Є шанс залучити пригодами кількох вигадано-реальних персонажів навіть тих, хто за інших обставин на вас би не підписався. Продакшн “на колінці” легко підсилити згенерованими ШІ кадрами, але є ризик втратити довіру до контенту про реальні події.

State of Telegram 2025

Попри всі ризики, Telegram залишається однією з найпопулярніших платформ серед українців для всього — від спілкування й навчання до новин і графіків відключень. Кілька цифр, які характеризують український сегмент, зі свіжого дослідження Telemetrio:

📩 В ua-сегменті понад 127 000 каналів, із них приблизно 10 000 з’явилося цього року.

📩 Найбільше постів за 2025 рік публікували у середу та четвер, найменше — у суботу. Нативну рекламу найчастіше публікують у понеділок, найменше — у суботу.

📩 У Telegram рекламують послуги (34%), комерційні товари (22%), цифрові продукти та застосунки (16%), клієнтські проєкти (14%), особистий бренд (10%), соціальні та благодійні ініціативи (4%). 75% рекламодавців мають на меті прямі продажі та отримання лідів, а також підвищення впізнаваності бренду

📩 Найактивніше нативну рекламу використовували BetKing і Slotor77, а також криптомільйонер Орловський. Серед брендів найбільше і постів, і охоплення — у Rozetka. Маркетплейс також є лідером у Telegram Ads. Цікаво, що дуже активно Telegram Ads використовував канал Times of Ukraine, який показав найбільший приріст підписників за рік. Водночас лише 12% опитаних робили цільову дію (підписка, купівля) після перегляду реклами.

📩 Опитані переважно використовують Telegram для читання новин і спілкування. Відповідно месенджер приваблює їх зручним інтерфейсом та тим, що його також використовує оточення. Зокрема 72% опитаних використовують Telegram для робочої комунікації.

📩 Майже 80% опитаних довіряють інформації з Telegram, а 34,2% вважають месенджер безпечним і конфіденційним. Здебільшого користувачі довіряють каналам офіційних джерел та медіа (46%), а також каналам, що перевірені часом (34%).

👉🏻 У повному дослідженні — більше про світові тренди у Telegram, аудиторію й рекламодавців в Україні.

Найсвіжіші дані про медіаспоживання

На днях «Суспільне» опублікувало результати дослідження «Барометр довіри до новин» за останній рік (до листопада включно). Загалом тенденції там приблизно ті ж самі, що і в попередніх дослідженнях (дивіться повний звіт тут). З цікавого — мапа новинних брендів за характером (диджитал-лінійний) та залученістю користувачів.

Порадувала висока позиція hromadske. І не можна не звернути увагу на ukr.net. Багато медіа покладаються на нього як на джерело трафіку, але впізнаваність, яка нині набирає важливості, отримує бренд агрегатора, а не окремі бренди медіа.

Останні дедлайни року

🎄 Грантова програма Ukraine: Relief, Resilience, Recovery (U3R) від German Marshall Fund (заявки до 31 грудня)

🎄Safe Haven Fellowship від Netherlands Institute for Advanced Study: п’ятимісячна резиденція для роботи над власним проєктом в Амстердамі (подавайтеся до 31 грудня)

🎄 Digital Media Awards Worldwide 2026: конкурс кращих журналістських проєктів і стратегій від WAN-IFRA (заявки до 31 грудня)

Дар’я Трапезнікова на зв’язку з 21-м випуском розсилки про медіасвіт.

Спершу хочу вибачитися — платформа, з якого я надсилаю розсилки, минулого тижня рандомно вирішив обрізати лист на найцікавішому місці і змусити вас встановити застосунок, щоб його дочитати. Насправді це не має вигоди для мене й необов’язково для вас.

Якщо таке знову станеться, поверніться на початок листа і натисніть на його тему (заголовок), яка написана під кольоровим банером — так ви перейдете на вебверсію листа у браузері.

Тренди наступного року

Цього тижня в нас передбачення від двох візуальних платформ — Pinterest і Canva. Вони переважно сфокусовані на кольорах, текстурах тощо, але дещо можна адаптувати в контент загалом:

👩🏻‍🎨 У обох є тренди на листи й нотатки — так би мовити, непідробну комунікацію ручної роботи. Ідей багато: від рукописних шрифтів на відео й малювання афіш до заходів як плаката до підписування від руки листівок, які надсилаєте з мерчем або надрукованим журналом. Сюди ж — і колажі, естетика зінів і

👩🏻‍🎨 TikTok і YouTube остаточно перетворилися на телевізор, тому естетика телешоу стає трендовою і там. Несподівані локації, кінематографічні прийоми та вражаючий монтаж, розділення історії на короткі серії. Підкріпіть їх чимось ностальгічним — й аудиторія залишиться з вами.

👩🏻‍🎨 Втомившись від цифрового перевантаження, люди шукатимуть відкриттів, зокрема — у подорожах до природи чи дещо містичних локацій, спорті й подорожах із пригодами. Можна допомогти читачам знайти такі локації у вашому регіоні й розповісти їхню історію, або провести в такому місці івент чи зустріч зі спільнотою.

Більше в рубриці Тренди, тенденції, прогнози на сайті.

Інструмент тижня

Точніше, понад 150 ШІ-інструментів у новому каталозі від Львівського медіафоруму. Там є сервіси для роботи з текстом, звуком, візуалами та мультимедійні, деякі пропонують безплатні можливості.

Також можна ознайомитися із кейс-стаді впровадження ШІ в українських та іноземних медіа та зорієнтуватися в етичних принципах використання на прикладах із різних країн.

Як почати впроваджувати нові інструменти?

0️⃣ Для чого вам штучний інтелект? Робити більше? Швидше? Цікавіше й різноманітніше? Чи просто “шоб було”? Від мотивації залежатимуть подальші вибори та цілі, до яких маєте прийти.

1️⃣ Ознайомтеся з інструментами й подумайте, чи збігаються ці можливості з завданнями, які вам треба закрити.

2️⃣ Не намагайтеся впровадити десяток інструментів у всі процеси відразу. Визначте один-два пріоритетних завдання, підберіть кілька інструментів і визначте тих, хто з ними працюватиме. Також закладіть

3️⃣ Платні версії відкривають більше можливостей. Виділіть бюджет на експерименти з сервісами або сплануйте інтенсивне тестування на безплатний пробний період.

4️⃣ Тестуйте кілька інструментів на однакових завданнях і оцінюйте їх за кожним нюансом, що вам важливий. Для редакцій це зазвичай дотримання tone of voice, якщо йдеться про тексти, але все залежить від специфіки роботи.

5️⃣ Трекайте кількісні метрики (наприклад, кількість зекономленого часу чи грошей), але звертайте увагу й на якісні: якість згенерованого контенту, складнощі в опануванні, реакція аудиторії тощо.

6️⃣ Показуйте команді приклад власними експериментами (а ще можна залучити кількох “чемпіонів”, які підуть уперед і підігріватимуть інтерес). Учіться разом, діліться промптами й лайфхаками, обговорюйте успіхи й помилки.

Ця розсилка безплатна для всіх, хто шукає своє місце в медіасвіті. Але для збільшення цінності їй теж потрібна ваша підтримка:

📌 Запросіть колег підписатися на розсилку, надіславши лінк rivni.media/subscribe, або на Instagram (@rivnimedia)

📌Поділіться у соцмережах тим, що вас тут зачепило, або своїми рефлексіями на якусь із тем, тегнувши Рівні медіа і\або Дар’ю Трапезнікову.

📌Розгляньте можливість платної підтримки для розвитку проєкту: Бонусний рівень, якщо хочете отримувати набагато більше грантів, конкурсів і стипендій, ніж нижче, та Наступний рівень, який матиме ранній доступ до корисних матеріалів та інших функцій спільноти. Є і функція разового донату.

Новини тижня

Цього разу виділю дві:

1️⃣ Уряд платитиме рідним компенсації у разі загибелі або поранення журналістів під час виконання професійних обов’язків. Це сталося після розголосу щодо того, що батько Вікторії Рощиної досі не отримав нічого, навіть попри повернення її тіла як підтвердження смерті, через юридичні колізії. Одноразову допомогу виплачуватимуть через Держкомтелерадіо, батько має отримати виплату вже цього року. На 2026-й у бюджет на такі виплати заклали 500 000 грн, що якось занадто оптимістично з огляду на те, що компенсація за одного загиблого може перевищувати 300 000 грн.

2️⃣ Google викотили на всі країни функцію улюблених джерел (Preferred Sources). Поки тільки для англомовних користувачів, але на початку року — і для інших мов. Покликання від улюблених джерел користувачі бачитимуть набагато частіше у Top Stories за запитами, пов’язаними з новинами, а дещо пізніше — будуть виділені в відповідях Gemini, AI Overviews та AI Mode. Тож готуйтеся закликати ваших читачів вибирати ваше медіа як улюблене джерело.

А вже зараз можна рекомендувати їм підписатися на ваше медіа в Google Discover, а вам — перевірити, чи коректно складений профіль вашого видання в Google (для цього знайдіть свій текст у Discover і натисніть на назву медіа над ним).

Завершимо можливостями

🟣 Стратегічна підтримка для медіа від Львівського медіафоруму та ЮНЕСКО: по $6000 для п’яти редакцій. Подавайтеся до 19 грудня

🟣 Межі приватності у часи війни: вебінар про етику документування та фото- й відеозйомок від “Архіву війни” з Тетяною Катриченко (МІПЛ) та Андрієм Дубчаком (Frontliner) відбудеться 17 грудня о 16:00. Реєстрація тут

🟣 Аналітична система YouControl запрошує журналістів на вебінар, де розкажуть про основні оновлення й майбутні фічі, які можна використати у підготовці матеріалів, та стан сфери Open Data в Україні. 19 грудня о 14:00, реєстрація тут

Дар’я Трапезнікова на зв’язку з — уже? 😳 — 20-м випуском розсилки про медіасвіт, де дивно, але таки треба будувати плани на наступний рік у найтемніші (буквально) дні року, що ще не завершився.

Для цього, зокрема, я запускаю рубрику Тренди, тенденції, прогнози.

Що по прогнозу?

Там будуть огляди того, що 2026-го буде коїтися у диджитальному й медійному світі на думку найекспертніших компаній світу.

Наприклад:

• із креативних трендів Depositphotos: тренд “Занурення в реальність” — це ще і про те, щоби не приховувати на помилок і чесно реагувати на кризи. Комунікації будуть сильнішими, коли показують реальні історії людей, будні та внутрішні процеси, експерименти й невдачі, а не лише готовий результат.

• порада командам подкастів, що випливає зі звіту Audacy: показуйте ведучого на різних платформах, щоби шоу відчувалося як мінівсесвіт. Аудіошоу, серійні подкасти, відеоподкасти з YouTube, нарізки для TikTok та Instagram, офлайн-події й мерч можуть працювати як екосистема й посилювати ефект редакційних меседжів чи рекламних інтеграцій. А ще — створіть якнайбільше можливостей для ваших слухачів відчути себе частиною подкасту чи радіошоу: від можливості проголосувати за тему наступного випуску до великих офлайн-зустрічей.

Не тільки передбачення, а й дані

Так, їх найкраще комбінувати під час складання стратегій. Нагадую, що кілька досліджень медіаспоживання є в розділі «Дані про медіасвіт». А сьогодні — трохи актуальних даних про ролі та пріоритети на ринках медіа й комунікацій\маркетингу.

👩🏻 «Жінки в медіа» й Нацрада презентували третій гендерний профіль українських медіа. Жінки вперше кількісно переважають у всіх професійних категоріях, проте їх все ще менше у керівництві. Імовірно, частково це через те, що старші за віком групи переважно чоловічі. Проте скляна стеля для фахівчинь все ще є: жінки переважно працюють на ролях виконавиць попри те, що поєднують кілька функцій у редакціях (хоч інколи й вимушено) і активно вкладаються в самоосвіту. Повний звіт тут.

🤝 В одному з попередніх листів я показувала дані про спілкування комунікаційників із журналістами. Вже є повний State of PR, Comms & marketing від LOOQME. Виділю дані про бюджети й KPI. Неприємно вражена, але не здивована тим, що найбільше піарників називали як KPI кількість публікацій та їхнє охоплення. Результати комунікацій часто важко виміряти — особливо в нопрофіт-секторі з мінімальними бюджетами. Але поступово варто переходити на новий тренд і показувати клієнтам і донорам реальні історії змін (хай навіть непередбачуваних), а не кількість прочитань (часто навіть не глибину!). У маркетологів із орієнтацією на ліди та продажі краще, але і тут мають схильність до кількісних метрик. Розподіл бюджетів підтверджує: кількість контенту та його платне просування все ще в пріоритеті. Чому кількісні метрики вже давно не ок — був один із перших текстів для «Медіамейкера», збережіть для важливих перемовин.

Остання продуктова корзина осені

Так, це про медіапродукти, які я продовжую збирати щомісяця. У добірці за листопад виділилися три основні напрями:

1️⃣ Переосмислення української історії: від більш звичних форматів на кшталт текстових спецпроєктів чи видовищних відеосеріалів до мерчу на честь підприємців Гетьманщини.

2️⃣ Фіксування сучасності, яка стає історією: від серій коротких рефлексій і перегляду архівів до комплексних проєктів на кшталт друкованого журналу чи книги або начитки оповідань.

3️⃣ Освоєння нових платформ чи адаптація наявного контенту. Тут найбільше рішень — цифровий архів про війну, ШІ-інструмент для SMM-ників, кросворди тощо.

Прикметно, що в кількох останніх добірках чимало саме аудіоформатів. Для когось це спосіб (буквально) зазвучати по-новому чи поговорити про щось інше, а для когось — відійти від перенасиченого візуального простору в місце, де контакт зі слухачем стає більш дружнім.

Якщо ця розсилка вам корисна в роботі (або просто налаштовує на правильний професійний вайб) — прошу не тримати її тільки на своєму екрані, а поділитися з колегами чи друзями:

📌 Запросіть їх підписатися на розсилку, надіславши лінк rivni.media/subscribe, або на Instagram (@rivnimedia)

📌Поділіться у соцмережах тим, що вас тут зачепило, або своїми рефлексіями на якусь із тем, тегнувши Рівні медіа і\або Дар’ю Трапезнікову.

📌Розгляньте можливість платної підтримки для розвитку проєкту: Бонусний рівень, якщо хочете отримувати анонси грантів, конкурсів і стипендій, та Наступний рівень, який матиме ранній доступ до корисних матеріалів та інших функцій спільноти. Є і функція разового донату.

Новина тижня

Fozzy Group (власник «Сільпо») придбала онлайн-видання «Віледж» у жовтні 2025 року. За оцінками Scroll Media, вартість угоди може становити від $100 000 до $200 000, утім деталі угоди не розголошуються, а деякі медіаменеджери вважають, що це мало навіть для українського ринку.

До Fozzy Media Group входить медіа БЖ (ДМ писали про його купівлю на початку 2022-го), ресурс із рецептами Shuba.life та кілька тематичних спільнот. БЖ, судячи з постів головної редакторки і змін вигляду сайту, проходить через переосмислення. Ті самі тематичні спільноти підвішені там окремими вкладками в меню. Shuba інтегрований із застосунком “Сільпо” — така собі контент-воронка, що приводить трафік обом напрямкам.

А от щодо “Віледжу” коментарі представників Fozzy Group трохи суперечливі. З одного боку кажуть, що не втручатимуться в редполітику й формати контенту, з іншого — що медіа дасть партнерам групи доступ до аудиторій і форматів контенту, а самій групі — більше даних про потрібну ЦА для точніших комунікацій.

Не те щоб це погані чи зовсім непоєднувані речі. Проте варто точніше розмежовувати журналістські медіа й ритейл-медіа, про які Fozzy Group багато говорили у своїх коментарях для медіа. Ритейл-медіа — це активи безпосередньо ритейлера (сайт, застосунок, у магазинах — журнали, екрани, радіо). Крім інформації про власні товари, яка переважає, ритейлер може продавати там рекламу для інших брендів чи ритейлерів. А контент-маркетинг буде і лід-магнітом для ритейлера, і приправою для постійних клієнтів, яким цікаві пропозиції тижня.

«Віледж» дійсно може стати для Fozzy Group джерелом інформації про тренди в лайфстайлі та на ресторанному ринку. Для медіа може бути вигідною в плані залучення аудиторії якась офлайн-активація в магазинах «Сільпо» й на заходах, які ритейлер проводить чи спонсорує. Проте, щоб не втратити зібрану за роки аудиторію, треба ретельно стежити за балансом контенту про бренди групи та інших гравців індустрії — пряму рекламу в медіа зараз рідко сприймають добре, а передбачуваний контент-маркетинг приводить на сайт тільки один раз.

👉🏻 Дайджест інших українських і закордонних новин за цей тиждень можна прочитати тут, а в рубриці новин — за попередні тижні

Завершимо можливостями

🟣 ІРРП організовує одноденний інтенсивний тренінг у Києві, присвячений специфіці перевірки фактів у журналістських розслідуваннях. Тренерки — розслідувачки Kyiv Independent та керівниця юрнапряму ІРРП. Реєстрація тут до 10 грудня.

🟣 Технічна підтримка для медіа в межах програми Voices of Ukraine від The Fix Foundation та ECPMF: можна подати заявку на закупівлю обладнання до 14 грудня

🟣 European Press Prize 2026: подавайте свої роботи, випущені за період із минулого грудня донині, на премію для європейських журналістів, до кінця дня 14 грудня.

Десятки можливостей чекають тут

Цю справу я продовжую на «Рівнях медіа» — тут добірка липня, серпня, вересня та жовтня 2025-го. А в цьому матеріалі — нові продукти українських медіа, про які я дізналася у жовтні. Або — які прислали колеги через спеціальну форму, яка відкрита постійно — діліться своїми новинками наступного місяця

📌 Перелік не претендує на вичерпність, і нових якісних продуктів у медіа може бути значно більше.

Переосмислення історії

Документальний спецпроєкт «Жива спадщина»

Хто запустив: Команда «Суспільне Чернівці».

Суть і формат: Серія документальних відеоісторій про унікальні традиції та ремесла Буковини, які передаються з покоління в покоління. Мета проєкту — показати «живу» нематеріальну спадщину регіону, яка існує не в музейних вітринах, а в побуті людей.

Героями серій стають майстри, що займаються автентичними ремеслами. Деякі з них внесені до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. До відео, знятих журналістами, додали архівні фото від етнографині Іванни Стефʼюк та кадри від «Суспільне Медіатека».

Серед тем епізодів:

• традиція виготовлення поминального деревця;

• створення гуцульських ліжників та гунь;

• давнє мистецтво ткацтва килимів, яке передається між поколіннями жінок;

• виготовлення традиційних прикрас із бісеру (ґерданів та силянок).

«Ми шукали й записували тих героїв, які якраз роблять нашу спадщину живою, — вони і створюють, і бережуть. Хтось присвятив ремеслу все своє життя, хтось у свідомому віці зацікавився традицією, досліджував її у рідному селі й доклався, щоб це стало видимим для інших. Нам було важливо не лише показати процес у майстернях, але й розкрити історії майстрів, щоб ремесла стали ще ближчими для глядачів», — каже авторка проєкту Аліна Хрищук.

Для кого: Для широкої аудиторії, яка цікавиться українською культурою, етнографією, локальною історією та народними ремеслами.

Що далі: Нові епізоди спецпроєкту регулярно виходять на YouTube-каналі «Суспільне Чернівці» та транслюються на локальних платформах мовника.

Дивитися всі випуски

Колекція футболок «Бізнес забутих предків»

Хто запустив: ділове видання LIGA.net у партнерстві з українським брендом Dyvoshyv.

Суть і формат: Лімітована капсульна колекція футболок із вишивкою створена на честь однойменного спецпроєкту LIGA.net про українських підприємців часів козаків і гетьманів.

«Ми повертаємо імена українських підприємців минулого, щоб нагадати: економічна самостійність — це наша спадкова риса. Але цей проєкт — не лише про економіку. Він і про культуру, і про красу, що не згасає. Тому ми й створили цю колекцію», — каже Наталія Котенева, СЕО Ligamedia, куди входить видання LIGA.net

Головний елемент дизайну — орнамент, відтворений за мотивами портрета гетьмана Богдана Хмельницького XVII століття, який нині зберігається у Чернігівському обласному історичному музеї ім. В. Тарновського. Це стилізований акантовий лист — символ життєвої сили, безперервності, відродження та мудрого правління. Під орнаментом вишитий оригінальний підпис Хмельницького.

«Нам дозволяли бути лише “селом” — сировинним придатком без історичної пам’яті, без власної еліти. Але ми мали і шляхетну культуру, і розкіш, і власні палаци, і величезну інтелектуальну спадщину. І сьогодні настав час діставати це з музеїв», — коментує Ольга Бондаренко, засновниця Dyvoshyv.

Для кого: Для читачів, які цікавляться історією українського підприємництва, цінують національну естетику та прагнуть підтримати незалежну журналістику.

Де купити: у фан-шопі LIGA.net

Подкаст «Відерштанд. Супротив»

Хто запустив: Команда «Громадського радіо». Авторка проєкту — ведуча Єлизавета Цареградська.

Суть і формат: 12 епізодів присвячені історіям українських євреїв та єврейок, які зробили значний внесок у світову культуру, науку та мистецтво. У кожному випуску ведуча разом з істориками та дослідниками розглядає їхні біографії. Назва подкасту відсилає до їдишського слова vidershtand, що означає «опір» або «супротив».

Перший епізод розповідає про Соломона Рабиновича (Шолом-Алейхема) та його життя в Переяславі.

«Для мене проєкти на кшталт “Відерштандту” є нагодою вкотре довести собі, наскільки стійкими можуть бути стереотипи і як мало ми знаємо про себе ж. Це стосується усього українського суспільства, незалежно від походження, адже українці та євреї не жили “поруч”, вони жили разом. Результатом чого є література, мистецтво, наука. Наше завдання — показати це та закарбувати», — зазначає Єлизавета Цареградська.

Для кого: для широкої аудиторії, яка цікавиться українською історією, культурою та мультикультурною спадщиною.

Фінансування: подкаст створено за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Що далі: Нові випуски виходять двічі на місяць (щочетверга о 20:10) в етері «Громадського радіо», а також доступні на сайті та подкаст-платформах.

Подкаст «Говорять жінки українського сходу»

Хто запустив: харківське медіа «Люк» спільно з проєктом UA-Travels. Авторка та ведуча подкасту — Наталя Михальченко.

Суть і формат: аудіоподкаст, що складається з 11 епізодів, присвячений поверненню історичної пам’яті про роль жінок на сході України у XX столітті.

«В імперські та радянські часи жінки індустріальних міст, так само як і в інших регіонах, реалізовувалися як дослідниці, мисткині, науковиці, спортсменки, громадські діячки, правозахисниці тощо. Цей подкаст — повернення історичної памʼяті щодо ролі жінок у ХХ сторіччі на українському сході», — каже редакція.

Ведуча говорить про історії героїнь та спадкоємність жіночого досвіду з сучасними представницями Донеччини, Луганщини, Харківщини та Подніпров’я.

Фінансування: за підтримки Goethe-Institut в Україні, Креативної резиденції MC6 та громадської організації «Інша освіта» в рамках проєкту «Cultural Resistance», що фінансується програмою «Східне партнерство» Федерального міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Що далі: подкаст виходить щочетверга і доступний на Spotify, Apple Podcasts та YouTube. Усі випуски зібрані тут.

Спецпроєкт «До друку!»

Хто створює: українське медіа про книжки та книговидання «Читомо».

Суть і формат: друга черга спецпроєкту, який досліджує історію українських видавничих осередків від зародження книговидавництва до здобуття незалежності. Проєкт є продовженням ініціативи «Екземпляри ХХ», започаткованої 2023 року.

«Зараз життєво необхідно говорити про власну історію українського книговидання, його традиції, показавши формування світогляду українських читачів у багатоконфесійному, мультикультурному середовищі, з широким міжнародним співробітництвом і залученням передових технологій. Важливо вийти за межі «кириличного» друку, адже на теренах України діяли видавничі осередки, що створювали найрізноманітніші видання різними європейськими мовами, а обмін книгами, ідеями з країнами Європи відбувався постійно. Актуальним залишається питання дослідження контекстів — як то синхронність чи діахронність процесів книгодрукування на теренах українських земель відповідно до розвитку європейського книгодрукування, взаємовпливи», — пояснюють у редакції.

Проєкт містить як тексти про видавничі осередки, так і архівні зображення та відео про деякі з осередків.

Фінансування: в межах грантової програми «Дослідження історико-культурної спадщини» Українського культурного фонду за підтримки Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка та Музею книги та друкарства м. Острога.

Читати тут

Радіопубліцистичний серіал «Друга світова війна: український вимір»

Хто запустив: «Радіо Культура». Авторки проєкту — Марина Люта, Ана Море та Юлія Чаплінська.

Суть і формат: цикл радіодокументальних програм, присвячених переосмисленню участі українців у Другій світовій війні. Проєкт руйнує радянські міфи та розглядає події того часу крізь призму українського досвіду.

Серед тем епізодів:

• «Стерті імена»: Що варто знати про українців у Другій світовій?

• «Покарання і відплата»: Як змінився світ після війни?

• Жіночий досвід та роль жінок у воєнних подіях.

• Український вимір глобального конфлікту.

Для кого: Для широкої аудиторії слухачів, які цікавляться історією України, прагнуть позбутися нав’язаних стереотипів та зрозуміти складні процеси минулого століття.

Що далі: прем’єра серіалу відбулася в ефірі «Радіо Культура» на початку листопада. Епізоди доступні для прослуховування на платформі суспільного радіо.

Про сучасників

Другий номер друкованого журналу «ПОМІЖ»

Хто запустив: команда «ПОМІЖ» із Дніпра.

Суть і формат: Другий номер — це тематичний випуск про бачення простору і міста, як на ці погляди впливають час, відстань, досвід втрати та спільнота. Журнал поєднує тексти й візуальні матеріали:

• міський простір крізь бачення авторів Дніпровської школи фотографії та митця Сергія Алієва-Ковики;

• кіноісторії про давні ландшафти, що зникли через радянську індустріалізацію;

• рефлексії про значення назв вулиць, пошук себе в новому місті та роль дніпровських спільнот на прикладі митцівні Module;

• розвідку про «ракетний міф» у просторі та нашій ідентичності.

Номер двомовний: усі тексти перекладені англійською.

Для кого: для тих, хто цікавиться Дніпром, міським простором, локальною пам’яттю, урбаністикою та візуальною культурою, а також для читачів, яким важливі особисті історії містян і містянок про своє місто.

Фінансування: журнал створений за підтримки Данського інституту культури, New Democracy Fund та Програми стратегічної підтримки медіа Lviv Media Forum, що реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в межах Transition Promotion Program.

Що далі: Відкрито передзамовлення за ціною 750 грн, повна ціна — 1000 грн. Орієнтовна готовність журналу — січень–лютий 2026 року.

Книжка «Облога Маріуполя»

Хто створив: Євген Малолєтка — український фотокореспондент, співавтор оскароносного документального фільму «20 днів у Маріуполі», у співпраці з видавництвом Ukraїner.

Суть і формат: фотокнига та мемуари, у яких автор розмірковує про відповідальність документаліста, етику воєнної журналістики та виклики, з якими стикається фотограф в епіцентрі війни. Книжка поєднує професійні спостереження щодо побудови кадру з особистими переживаннями людини, яка документувала воєнні злочини росіян під час облоги міста.

Євген висвітлює жах, що відбувався на вулицях, у підвалах і лікарнях, розповідаючи про людей і для людей, про силу і слабкість, про народження і смерть.

Де замовити: на сайті.

Соціальний відеопроєкт «Освіта під час війни»

Хто запустив: благодійний фонд savED спільно з медіапроєктом Ukraїner.

Суть і формат: серія коротких кепшн-відео про відновлення освіти в п’яти громадах на Київщині, Миколаївщині та Одещині, які пережили окупацію, руйнування шкіл або живуть у складних умовах тривалих повітряних тривог. Кожен епізод фокусується на конкретному виклику (брак соціалізації, потреба в укриттях, відновлення офлайн-навчання) та рішенні, яке допомогло повернути дітям «нормальність життя».

«У цих історіях ми бачимо, як громади у різних регіонах борються за право дітей на дитинство та освіту», — цитує «Освіторія.медіа» режисера Ukraïner Миколу Носка.

Фінансування: Проєкт реалізується за підтримки Литви через Литовське центральне агентство управління проєктами (CPVA) та за підтримки Швеції через Шведське агентство з міжнародної співпраці та розвитку (SIDA).

@ukrainer_net

UKRAЇNER on Instagram: "10 листопада було 3 роки, як закінчили…

Що далі: перші епізоди вже доступні у соцмережах. Наступні відеоісторії виходитимуть на платформах Ukraїner і savED.

Короткометражний фільм «Чому ми такі вперті»

Хто запустив: харківське незалежне медіа «Люк».

Суть і формат: документальна короткометражка розповідає про феномен культурного життя Харкова під час війни.

«Харків — друге за величиною місто України, яке від початку повномасштабної війни опинилося на лінії фронту. За логікою війни, головною потребою для прифронтового міста має бути виживання. Але Харків доводить, що культура для нього така ж базова потреба, як тепло, світло чи безпека», — кажуть у редакції.

Фільм показує історії трьох героїв:

• художниці Валентини Гук, яка створює мозаїки з уламків після обстрілів;

• музиканта й актора театру «Нафта», а нині оператора дронів у бригаді «Хартія» Дмитра Третяка;

• директорки Літмузею Тетяни Пилипчук.

Фінансування: фільм створено за підтримки міжнародної мережі Sphera Network.

Аудіопроєкт «20 найкращих оповідань нової України»

Хто запустив: Radio NV. Твори відібрало професійне журі на чолі з кураторкою Оксаною Щур, до якого також увійшли Олена Гусейнова, Анатолій Дністровий, Олег Коцарев та Олена Павлова.

Суть і формат: Аудіоантологія української малої прози, написаної за останні 12 років (від Революції Гідності до сьогодення) — періоду великих викликів для українців.

«Ці оповідання написані під час війни, але вони не про війну, вони про нас, про молодість, про майбутнє, про любов. Оповідання нової України», — каже Олексій Тарасов, головний редактор радіо.

У добірку увійшли твори Сергія Жадана («Ромео»), Оксани Забужко («Після третього дзвінка вхід до зали забороняється»), Артема Чеха («Мангеттен-Бахмут»), Вікторії Амеліної («Передчуття Марії») та інших. Серед голосів проєкту: Валерій Залужний, Олександр Терен, Сергій Притула, Ірма Вітовська, Павло Зібров, Олексій Вертинський та інші.

«Оповідання – не задовгі й не закороткі, написані знаковими авторами й відносними початківцями, з різних регіонів, із різними життєвими досвідами й поглядами на те, якими мають бути герої нашого часу. Відібрані для начитування вголос — щоб потім це звучало як музика, слухалося сам на сам із голосом, а не з паперовими сторінками чи екраном гаджета», — пояснює кураторка Оксана Щур.

Фінансування: Проєкт реалізовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Що далі: Аудіоверсії оповідань доступні для прослуховування на спеціальному сайті та в мобільному застосунку NV Подкасти.

Документальний фільм «Велика мандрівка енергії»

Хто запустив: продакшн IVORY films створив стрічку на замовлення «Суспільного Мовлення». Продюсерка від Суспільного — Катерина Феленюк, креативний продюсер та автор сценарію — Дмитро Драбик, режисерка — Лариса Покальчук.

Суть і формат: науково-популярний документальний фільм у форматі «роуд-муві». Ведучий, актор Іван Шаран, вирушає в подорож українською енергосистемою, щоби простою мовою пояснити шлях електроенергії від генерації (атомної, гідро-, теплової та вітрової) до розетки споживача.

Автори розбирають, як працює енергосистема під час війни, чому виникають дефіцити, як диспетчери балансують мережу та що відбувається на електростанціях під час та після обстрілів. Мета проєкту — розвіяти міфи навколо вимкнень світла та показати роботу енергетиків зсередини.

«Під час повномасштабної війни треба знімати фільм, який буде близький людям, що буде емоційно відгукуватись. Фільм має допомагати не занурюватися в темряву, а мати світло в собі», — зазначила Катерина Феленюк.

Що далі: Прем’єра фільму відбулася в ефірі телеканалу «Перший». Стрічка вже доступна для перегляду на YouTube-каналі «Суспільне Документалістика».

Документальний фільм «Хочу стати як Харлан»

Хто запустив: команда «Суспільного Мовлення». Авторка ідеї, сценаристка та режисерка — Вікторія Задорська.

Суть і формат: Документальний фільм про двох фехтувальниць із різних поколінь. У центрі сюжету — історія легендарної української шаблістки Ольги Харлан та її юної послідовниці, 11-річної Ані Лосєвої з Кіровоградщини, яка робить перші кроки в спорті.​

«Ми мали на меті не просто показати шлях від першого тренування до олімпійських вершин, а закохати глядача у фехтування — спорт, що виховує незламний дух. Це потужна мотивація і розповідь про важливість мати свого кумира й те, як український дух перемоги гартується з самого дитинства», — поділилася Вікторія Задорська.

Що далі: прем’єра відбувся в етері Першого каналу та в Media Center Ukraine. Фільм уже доступний для перегляду на YouTube-каналі «Суспільне Документалістика».

Цикл розсилок «Євромайдан у 7 листах. Як це було»

Хто запустив: редакція hromadske.

Суть і формат: спеціальний проєкт до 12-ї річниці Революції Гідності у форматі email-розсилки. Серія із семи листів реконструює події зими 2013–2014 років через архівні фото, відео та звуки.

Проєкт базується на унікальних архівах редакції, яка розпочала своє мовлення саме з перших стримів на Майдані. Кожен лист — це мультимедійна історія, що занурює в атмосферу тих днів: від холодних ночей під прапорами до диму барикад і звуків музики під час вибухів.

«Для тих, хто стояв на Майдані, — це важливі спогади й повернення в моменти, які змінили життя країни. Для тих, хто тоді ще зростав, був далеко від України, або лише чув про ці події — можливість відчути, як це було насправді», — каже редакція.

Що далі: Листи надходитимуть щоп’ятниці, починаючи з 7 листопада. Щоб отримувати їх, необхідно підписатися на спеціальну розсилку на сайті видання.

Моє місто було мирним

Хто створив: Frontliner

Суть і формат: серія публікацій про те, як повномасштабна війна змінила характер і ритм життя українських міст. Вона покликана зберегти в суспільній пам’яті образи українських міст у мирні часи й в моменти найскладніших випробувань.

Поруч із унікальними світлинами в цих матеріалах звучать особисті історії репортерів видання про їхні рідні міста.

«Наша команда складається з людей різних за статтю, віком та походженням. Щоб зберегти пам’ять про місця, звідки вони родом, і яким вони пам’ятають свій дім, ви вирішили закарбувати пам’ять у цю серію. В мирі інформацію дуже легко забути, а нам дуже не хочеться забути про Бахмут, Маріуполь та інші українські міста, які так чи інакше зачепила війна. Серія вже отримала поширення серед іноземних медіа (наприклад, італійці передрукували текст про Миколаїв) та має гарний фідбек від нашої авдиторії», — поділилася з «Рівнями медіа» CEO Frontliner Єлизавета Ковтун.

Читати: матеріали виходять щотижня, вже опубліковано дев’ять: про Покровськ, Миколаїв, Київ тощо.

Підкорення платформ

PostLab — інструмент для швидкого створення креативів

Хто розробив: команда Агенції медійного росту «Або» для мережі локальних медіа The City — спочатку як внутрішній інструмент, але тепер готові поширювати.

Суть і формат: Онлайн-інструмент на основі штучного інтелекту для швидкого створення візуалів до новин: завантажуєте зображення, додаєте текст, обираєте формат — і отримуєте готовий креатив.

«Результат не змусив себе чекати: створення ілюстрацій тепер займає лічені хвилини, редактори кажуть, що це суттєво економить час, а новинні стрічки стали помітно привабливішими та впізнаванішими», — кажуть в агенції.

Для кого: Для редакторів, SMM-фахівців та керівників медіа, які потребують швидких, якісних і послідовних у стилі ілюстрацій, але не мають окремого дизайнера.

Фінансування: за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа».

Що далі: доступ до PostLab відкритий за покликанням.

Подкаст «Що ми натворили»

Хто запустив: Starlight Media. Ведучі першого сезону — директорка з комунікацій та сталого розвитку Яна Гончаренко та керівниця напряму Own Media Анастасія Рахманіна.

Суть і формат: у кожному епізоді ведучі спілкуються з топменеджер(к)ами та продюсер(к)ами Starlight Media. Гості розповідають про залаштунки створення проєктів, обговорюють цікаві кейси та гучні події у сфері.

Уже доступно п’ять епізодів, де, зокрема, обговорюють:

• підсумки 13-го сезону «Холостяка» з Олександром Тереном та секрети 14-го сезону з Тарасом Цимбалюком;

• успіх детективів «Коп з минулого» і «Розтин покаже»;

• повернення в етер проєкту «Зважені та щасливі» та зміни у форматі реаліті-шоу під час війни;

• створення квізів та ігрових шоу Нового каналу;

• особливості серіальної лінійки осіннього сезону ICTV та ICTV2.

Що далі: Нові епізоди виходять на YouTube, Apple Podcasts та Spotify.

Цілодобове онлайн-мовлення «Радіо Хартія»

Хто запустив: команда «Радіо Хартія», співзасновником якого є письменник і військовослужбовець Сергій Жадан, у партнерстві з 13-ю бригадою НГУ «Хартія».

Суть і формат: з 16 листопада 2025 року медіа перейшло на цілодобове онлайн-мовлення. В ефірі з’являться нові музичні та розмовні програми, спрямовані на об’єднання військового та цивільного досвіду. Основою сітки стане інформаційно-аналітичне шоу «Добрі новини з Дикого Поля», яке виходитиме вранці та ввечері. Особливість проєкту — пари ведучих, що складаються з військовослужбовця бригади та цивільної жінки (журналістки, культурної діячки).

«Нові програми будуть додаватися поступово, і вже на старті буде багато матеріалу, корисного для військових і їхніх родин: поради щодо психологічної стійкості, військової бюрократії, фінансової й медійної грамотності, різноманітні практики й політики для ветеранів, і, звичайно, поради до виживання, корисні будь-кому», — розповіла «Детектору медіа» креативна продюсерка «Радіо Хартія» Олена Гусейнова.

Для кого: Для військових та їхніх родин, ветеранів, а також широкої аудиторії, яка прагне зрозуміти реалії війни та знайти точки дотику між фронтом і тилом.

Що далі: ближче до Нового року запустять музичні авторські програми, зокрема «Не шукай вечорами» із Сергієм Жаданом та Євгеном Турчиновим. Також планують трансформувати вже наявні проєкти: «Говорить Харків», «Стандарти кухонно-диванної експертизи» та подкаст про жіночий досвід війни «Фіолетовий дракон»

Цифровий архів про війну в Україні

Хто запустив: Європейська мовна спілка (EBU) у співпраці зі своїми членами (зокрема «Суспільним») та міжнародними партнерами.

Суть і формат: цифрова платформа містить понад 30 000 верифікованих відео- та аудіоматеріалів, які документують війну в Україні з лютого 2022 року. До архіву увійшли новинні сюжети суспільних мовників з усієї Європи та перевірений контент із соцмереж, зібраний через систему Eurovision News Exchange.

Матеріали систематизовані за датою, локацією та мають понад 100 спеціальних тегів, що дозволяють швидко знаходити докази воєнних злочинів та порушень прав людини.

«В епоху розквіту дезінформації ми створили Ukraine Archive, щоб зафіксувати та зберегти факти в інтересах суспільства. Це живий запис того, що сталося, і унікальний ресурс, який пропонує погляд на події в момент їхнього розгортання — перша чернетка історії», — зазначила Ліз Корбін, директорка новин EBU.

Що далі: Ukraine Archive доступний членам EBU з лютого 2025 року, але незабаром його відкриють для заявок зовнішніх користувачів. Їм треба буде отримати логін EBU, аби подати запит на доступ до вибраних матеріалів. Якщо згодом вони хочуть опублікувати або використати будь-який контент, вони мають подати відповідний запит до EBU, і спілка погодить використання з мовником-власником.

Подкаст Ukraine Insights

Хто запустив: Аналітичний підрозділ The Kyiv Independent — KI Insights.

Суть і формат: експертний подкаст присвячений глибинному аналізу політики, безпеки, економіки та міжнародних відносин України. Кожен епізод — це розмова з провідними аналітиками, політиками та дослідниками, які пояснюють ключові процеси сьогодення країни. Мета проєкту — надати слухачам чіткий, заснований на фактах аналіз, який виходить за межі звичайних новинних заголовків.

У найсвіжішому епізоді обговорюють антикорупційні розслідування НАБУ та САП щодо високопосадовців та оточення президента Зеленського.

Для кого: для всіх, хто потребує професійного розуміння політичного та ділового середовища України.

Де слухати: на Spotify

The Buzz Letter

Хто запустив: Дар’я Колос — медійниця з понад семирічним досвідом, яка керувала SMM-відділом у «Ґвара Медіа», а нині працює з диджитал-маркетингом у Kyiv Independent.

Формат: авторська імейл-розсилка на Substack розповідатиме про вдалі й невдалі маркетингові прийоми українських медіа та ГО, а також — досвід колег із інших країн.

«Медіа – це те, що я знаю найкраще у своєму житті і щиро люблю. Мене завжди цікавило (і цікавить щодня), що ж мотивує читачів стати фанатами певного медіа, або ж навпаки змінити свою думку. Якщо ви думаєте, що все це лише завдяки якісній журналістиці, то десь в кутку істерично засміялися мої колеги, які щодня роблять так, щоб читачі побачили ці матеріали і взагалі дізналися про медіа», — пише Дар’я у вступному пості.

Що далі: щотижня надходитимуть нові листи; також The Buzz Letter з’явиться в Instagram.

YouTube-канал про лайфстайл

Хто запустив: «РБК-Україна», ведуча й журналістка — Юлія Гаюк.

Суть і формат. Редакція вирішила розділити суспільно-політичний та лайф-контент між каналами, щоб глядачу було зручніше, а для монетизації — ефективніше.

На новому каналі публікуватимуть:

• розмови з артистами, інфлюенсерами та лідерами думок у різних сферах;

• новини шоу-бізнесу та культурні події;

• історії про стиль, кіно, музику та тренди;

• репортажі з фестивалів і прем’єр.

«Наша аудиторія доволі широка. Теми лайфстайлу та шоубізу цікаві багатьом у нашій країні. Тож, обговорюючи наступних спікерів, ми думаємо про авдиторію кожного окремого інтерв’ю. Але загалом наші відео “притягують” як старших, так і молодших глядачів», — розповіла Юлія Гаюк для «Рівнів медіа».

Юридичні кросворди

Хто запустив: онлайн-видання про судові процеси Watchers Media

Суть і формат: нова рубрика на сайті містить кросворди на судово-юридичні теми: про законодавство, реформи системи правосуддя, судові справи тощо. Кросворди працюють на основі сервісу PuzzleMe.

Щотижня кросворд готуватиме новий автор чи авторка, серед перших:

• Євген Крапивін керівника напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив;

• Іван Міщенко, суддя і військовослужбовець;

• Віталій Гацелюк, юрист член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Де їх розгадувати: на сайті

🟣 Верховна Рада ухвалила держбюджет-2026, у якому закладено 738 млн грн на телемарафон «Єдині новини» — стільки ж, як і в 2025-му, попри дискусії про скорочення фінансування. Голова Комітету з свободи слова Ярослав Юрчишин і голова гуманітарного комітету Микита Потураєв підтвердили, що жодних змін у витратах на марафон не відбулося, а загалом програма на іномовлення та комунікації зросте до 1,557 млрд грн. Додатково канал «Рада» отримає 101,5 млн грн на виробництво контенту для марафону від Мінкульту. | Детектор медіа

🟣 Канал «Ми — Україна» оптимізує виробництво та скорочує персонал через складну ситуацію в економіці та на медіаринку. Державне фінансування телемарафону не покриває його вартість, що є однією з причин оптимізації. За словами менеджменту, звільнені працівники отримують належні компенсації. | Детектор медіа

🟣 Google оприлюднив найпопулярніші пошукові запити українців 2025 року: лідером другий рік поспіль є «Графік відключення світла», за ним «Холостяк 2025», «Гра в кальмара 2», іграшка Лабубу, бій «Усик Дюбуа», «Венздей 2 сезон», фільм «Ущелина», «Гангстерленд», «Євробачення 2025» та «НАБУ». Серед персон — Олександр Усик, Тарас Цимбалюк, Юлія Свириденко; купівлі — Лабубу, пікапи для ЗСУ, жіноча форма, EcoFlow; питання «що таке» — «білий квиток», НАБУ, мобілізаційне розпорядження. | Google Ukraine

🟣 Fozzy Group (власник «Сільпо») придбала онлайн-видання «Віледж» у жовтні 2025 року, щоб розширити комунікацію з аудиторією та запропонувати брендам інтегровані рішення. За оцінками Scroll Media, вартість угоди може становити від $100 000 до $200 000, хоча деталі угоди не розголошуються. Fozzy Group обіцяють, що не втручатиметься в контентну політику й редакція збереже повну незалежність. До Fozzy Media Group входить медіа БЖ, ресурс із рецептами Shuba.life та кілька тематичних спільнот. | Scroll Media

Закордонний медіасвіт

🟣 Адміністрація Дональда Трампа посилює скринінг заявників на візу H-1B. Консульські офіцери з’ясовуватимуть, чи претенденти або члени їхніх родин були залучені до модерації контенту, фактчекінгу, онлайн-безпеки чи інших форм «цензури свободи слова» у США. Якщо виявлять докази такої участі, у візі можуть відмовити. | Reuters

🟣 Netflix купує Warner Bros. (разом із кіностудією, HBO та HBO Max) у межах угоди на $82,7 млрд, щоб посилити свою присутність у великому кіно та франшизах. Профспілки WGA та SAG-AFTRA заявили, що угода посилює медіаконцентрацію, може призвести до скорочення робочих місць і гірших умов для працівників, тому закликають регуляторів уважно перевірити або й заблокувати угоду. А власники кінотеатрів побоюються, що стримінговий сервіс скоротить періоди прокатів і таким чином поставить під загрозу їхній бізнес.​ | The New York Times, Deadline, Variety

🟣 Європейська Комісія оштрафувала X на 120 млн євро ($140 млн) за оманливий дизайн блакитної галочки, непрозорий репозиторій реклами та обмеження доступу дослідників до публічних даних. Це перший штраф за недотримання вимог Digital Services Act (DSA). | Reuters

🟣 Медіаспільнота Литви оголосила тиждень протестів проти поправок до закону про LRT, які спрощують звільнення гендиректора простою більшістю Ради LRT без обґрунтування та заморожують бюджет до 2029 року. На думку медійників, це загрожує незалежності суспільного мовника. Акція завершиться 9 грудня масовим мітингом біля Сейму, де пройде друге читання; понад 100 тис. громадян підписали петицію, а Сеймська юридична служба, Комісія ЮНЕСКО та глава Європейської спілки мовників попередили, що зміни суперечать законодавству. | Delfi / ERR

Штучний інтелект

🟣 The New York Times та Chicago Tribune подали позови на Perplexity AI, звинувативши стартап у масовому копіюванні, перерозповсюдженні й «перефасуванні» її текстів, відео та подкастів — зокрема з-під пейволу — для роботи й монетизації ШІ‑сервісів без ліцензії та оплати.​ У позові також ідеться про те, що Perplexity нібито генерує вигадані матеріали й помилково приписує їх виданням, що може шкодити бренду, підривати модель підписки й саме по собі не є «чесним використанням». Видання вимагають компенсації та судову заборону на таке використання контенту. | NYT і Chicago Tribune

🟣 Meta уклала низку багаторічних угод щодо даних для ШІ з медіа на кшталт USA Today, People, CNN, Fox News, The Daily Caller, Washington Examiner та Le Monde. Завдяки цьому Meta AI даватиме точніші відповіді з покликаннями на статті видавців.​ Компанія обіцяє розширювати пул партнерів і тем, коли Meta AI глибше інтегрують у Facebook, Instagram, WhatsApp і Messenger. | Axios